Наталія Столбун, методист кафедри управління освітою Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (м. Сєвєродонецьк)
Питання захисту прав та законних інтересів дітей є і залишається одним із першочергових, пріоритетних завдань у діяльності державних структур.
Українські сім’ї, рятуючись від небезпеки, вимушені залишати рідні домівки та шукати порятунок в інших містах України та за кордоном. Водночас є непоодинокі випадки, коли один з батьків утрачає будь-який контакт з дитиною, не має жодної інформації про країну її перебування. Зараз виникає чимало важливих гострих питань у сфері сімейних правовідносин.
Пропонуємо розглянути нагальні питання сьогодення.
Як один із батьків може дізнатися про виїзд його дитини за кордон? Куди слід звертатися?
Для отримання інформації про перетин дитиною кордону необхідно звернутися з письмовим запитом до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 26). Якщо із запитом звертається представник одного з батьків, обов’язково, крім повноважень, додавайте заяву (згоду) на отримання представником інформації, що містить персональні дані дитини.
У людини є рішення суду про графік побачення з дитиною. Як під час війни його реалізувати, якщо мати з дитиною виїхали за межі України?
Рішення суду в будь-якому разі підлягають обов’язковому виконанню всіма громадянами, однак виїзд одного з батьків з дитиною за кордон після початку війни ‒ привід для пошуку тимчасового іншого формату підтримання контакту з дитиною. Ініціюйте систематичний відеоконтакт з дитиною за допомогою застосунків. Той з батьків, хто перебуває з дитиною, у жодному разі не повинен обмежувати іншого, навіть якщо дистанційне спілкування не передбачене рішенням суду.
Якщо тим з батьків, з ким перебуває дитина за кордоном, чиняться перешкоди спілкуванню з донькою чи сином, наполягайте на здійсненні державним виконавцем примусових заходів, зокрема складанні актів про невиконання, накладення штрафів та застосування інших передбачених обмежень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Чи може особа ініціювати судовий процес про повернення дитини в Україну на підставі Конвенції про цивільноправові аспекти міжнародного викрадення дітей, оскільки згоди на виїзд дитини за кордон вона не надавала?
Процедура повернення дітей, протиправно вивезених або втримуваних на території іноземної держави, до держави їхнього постійного місця проживання регулюється Конвенцією про цивільноправові аспекти міжнародного викрадення дітей. Від початку агресії російської федерації, діти в супроводі одного з батьків на законних підставах могли перетинати кордон без наявності згоди іншого батька. Звісно, це пов’язано з порятунком життя малюків та відповідними змінами до «Правил перетинання державного кордону громадянами України» в умовах воєнного стану, тому можна констатувати, що підстав для застосування положень Конвенції в частині негайного повернення дитини в країну постійного проживання немає.
А чи можна розірвати шлюб в Україні з іноземцем, у якого є посвідка на проживання, однак після початку військових дій він виїхав за кордон і повертатися не має наміру?
Так, ви можете звернутися з позовною заявою про розірвання шлюбу, причому позивач має право скористатися альтернативною підсудністю, тобто звернутися до суду як за місцем реєстрації в Україні відповідача-іноземця (ч. 1 ст. 27 ЦПК України), так і за своїм зареєстрованим місцем проживання або перебування (ч. 2 ст. 28 ЦПК України).
Якщо чоловік проживає з дитиною (дітьми), чи може він виїжджати за кордон під час воєнного стану?
За інформацією Державної прикордонної служби згідно з вимогами законодавства, обмеження щодо перетину кордону на виїзд з України не застосовуються до осіб:
- якщо на втриманні осіб перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (якщо чоловік призовного віку всиновив дитину своєї дружини (наприклад, після позбавлення біологічного батька дитини батьківських прав), і в цій сім’ї народилося ще двоє та більше дітей, такий чоловік може виїхати за кордон;
- якщо чоловік призовного віку, у якого троє та більше дітей від різних шлюбів, і він сплачує на всіх дітей аліменти, при цьому в нього відсутня заборгованість зі сплати аліментів (підтверджується розрахунком державної або приватної виконавчої служби); які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років за наявності документів (Зверніть увагу: розірвання шлюбу та, наприклад, установлення місця проживання дитини з батьком (за рішенням суду) не є підставою для звільнення чоловіка від мобілізації та не дає права перетинати кордон України під час війни.);
- чоловіки, на втриманні яких перебуває дитина з інвалідністю віком до 18 років або повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю І/ІІ групи, до досягнення нею 23 років;
- чоловіки ‒ усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на втриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
- чоловіки, які зайняті постійним доглядом за особами, що його потребують, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
- чоловіки, які виїхали до інших держав на постійне місце проживання, що відповідно документально підтверджено.
Увага! Чоловік із двома дітьми й вагітною дружиною (навіть якщо термін вагітності понад 35 тижнів) не має права перетинати кордон у період запровадженого на території України надзвичайного або воєнного стану.
Хто може супроводжувати дітей з інвалідністю при перетині кордону? Які документи треба мати при собі?
У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану супровід дітей з інвалідністю для виїзду за межі України може здійснювати мати та/або батько, опікун, піклувальник, один або обидва прийомні батьки, батьки-вихователі, які здійснюють такий супровід, за наявності таких документів:
- посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»;
- або довідки про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної в м. Києві держадміністрації, виконавчим органом місцевого самоврядування,
- або індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, виданої лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу,
- або медичного висновку про дитину з інвалідністю до 18 років, а також документів, що підтверджують родинні зв’язки (у разі здійснення супроводу матір’ю та/або батьком),
- або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями).
Важливо! Супровід дітей з інвалідністю для виїзду за межі України також може здійснювати баба, дід, повнолітній брат, сестра, мачуха, вітчим з урахуванням їхньої приналежності до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності в них відповідних підтвердних документів та документів, що підтверджують родинні зв’язки.
Зверніть увагу! Виїзд за межі України осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю чи інших осіб, які потребують постійного догляду, разом із супроводжуючою особою може здійснюватися не більше ніж один раз із часу введення на території України надзвичайного або воєнного стану до його припинення чи скасування.
Чи є спрощена процедура всиновлення в умовах воєнного стану?
Ні, жодної спрощеної процедури всиновлення в умовах воєнного стану в Україні немає. Чинним законодавством України не передбачено можливості змінювати чи спрощувати процедуру всиновлення під час воєнного стану.
Усиновлення, як і раніше, відбувається на загальних підставах відповідно до порядків та процесів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей».
Чи можна всиновити дитину, яка стала сиротою внаслідок бойових дій на території України?
Ст. 207 Сімейного кодексу України (далі – СК України) визначено, що всиновленням є прийняття всиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього кодексу. Усиновлення дитини провадиться в її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
Правові наслідки всиновлення дитини визначені в ст. 232 СК України, положеннями якої, зокрема, установлено, що з моменту здійснення всиновлення припиняються особисті та майнові права й обов’язки між батьками та особою, яка всиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.
Правовим наслідком усиновлення є повна втрата зв’язку дитини із своїми біологічними батьками (або одним з них).
Саме ця обставина вимагає особливої уваги при здійсненні процедури всиновлення, адже національне законодавство сповідує принцип ужиття вичерпних заходів для реалізації права дитини на виховання батьками або іншими родичами. Законодавець визначив це як один з основоположних критеріїв для забезпечення найкращих інтересів дитини.
Можна погоджуватися з наведеним тезисом або знаходити безліч доводів, щоб сперечатися з ним, але суть його реалізації зводиться до того, що при розгляді питання про всиновлення служби в справах дітей вирішують велику кількість питань та перевіряють часом безмежні обсяги документів, щоб установити:
- обставини щодо батьків дитини, а також опікуна / піклувальника в разі їх наявності;
- обставини щодо дитини, тобто чи може вона бути всиновленою;
- обставини щодо наявності братів та сестер у дитини, яку бажають усиновити;
- обставини щодо наявності в дитини інших родичів, які мають переважне перед іншими право на її всиновлення, або родичів, які можуть піклуватися про дитину;
- наявність згоди дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити;
- обставини щодо осіб, які бажають усиновити дитину та інші обставини.
За приписами ст.ст. 224, 225 СК України всиновлення здійснюється виключно на підставі рішення суду, а саме всиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду.
При цьому є досить важливий момент:
- дитина, щодо якої вирішується питання про всиновлення, повинна перебувати на відповідному обліку в органах опіки та піклування (стаття 214 СК України);
- особи, які бажають усиновити дитину, також повинні перебувати на відповідному обліку в органах опіки та піклування (ст. 215 СК України).
Якщо дитина, яка осиротіла у зв’язку з воєнними діями, ще не перебуває на обліку з усиновлення, то розпочати процедуру всиновлення неможливо. Усиновлення дітей, які перебувають на території України, буде провадитись лише в тих регіонах, де немає воєнних дій та працюють державні органи влади України й тільки стосовно тих дітей, обставини життя батьків яких або інших родичів удалося встановити. В умовах воєнного стану, коли люди можуть перебувати в облозі без зв’язку, у полоні або в лікарні з пораненнями різної складності, це може потребувати більш тривалого часу.
Також слід брати до уваги, що особи, які хочуть усиновити дитину, не завжди матимуть можливість зібрати необхідні документи, підтвердити наявність житла та постійного доходу й створити для дитини належні умови для виховання та розвитку.
Саме тому численні повідомлення, які масово поширюються в інтернеті щодо можливості всиновлення за спрощеною процедурою новонароджених дітей, які втратили своїх батьків унаслідок бойових дій, є неправдивими. Згідно із чинним законодавством України всиновлення забезпечується виключно органами опіки та піклування.
Відповідно до ст. 216 СК України посередницька, комерційна діяльність щодо всиновлення дітей, передання їх під опіку, піклування чи на виховання в сім’ї громадян України, іноземців забороняється.
Чи можливе міждержавне всиновлення в умовах воєнного стану?
Міждержавне всиновлення в сьогоднішніх умовах воєнного стану в Україні неможливе.
Політика Управління Верховного комісара ООН у справах біженців щодо всиновлення полягає в тому, що діти, евакуйовані до інших держав унаслідок надзвичайної ситуації, зокрема діти, яким на території інших держав надано статус біженця, не можуть бути всиновлені, оскільки більшість із них не є сиротами або немає офіційних достовірних підтверджень цього.
Таким дітям потрібен відповідний тимчасовий догляд для можливого возз’єднання із сім’ями в подальшому, а не всиновлення.
Крім того, усиновлення не повинно здійснюватися, якщо:
- є надія на успішний розшук і возз’єднання сім’ї в найкращих інтересах дитини,
- ще не минув розумний період (зазвичай принаймні два роки), протягом якого були зроблені всі можливі кроки для розшуку батьків або інших членів сім’ї, що вижили.
Держави походження таких дітей та держави їхнього тимчасового перебування повинні докласти всіх можливих зусиль для розшуку членів сім’ї таких дітей, перш ніж вони будуть уважатися такими, що можуть бути всиновлені.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 СК України облік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері всиновлення та захисту прав дітей, у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
Таким центральним органом виконавчої влади є Національна соціальна сервісна служба України, тобто всиновлення дітей іноземцями та громадянами України, які проживають за її межами, здійснюється за наявності відповідної згоди від Національної соціальної сервісної служби.
Чи можна тимчасово взяти чужу дитину до себе в родину до встановлення місцезнаходження її батьків чи інших родичів?
Як наголошує Мінсоцполітики України у своїх роз’ясненнях від 13.03.2022, якщо у вас є намір тимчасово прийняти дитину до себе в сім’ю, варто звернутися до відповідної територіальної служби в справах дітей.
В Україні передбачені різні форми тимчасового прийняття дітей до себе в сім’ю, допоки не будуть знайдені її батьки чи інші родичі.
ВАЖЛИВО: дитина може бути тимчасово влаштована виключно в сім’ю громадян України або іноземців, які на законних підставах перебувають на території України. Виїжджати за межі території України з дитиною, яка тимчасово влаштована у вашу сім’ю, не можна (крім випадків, коли дитина – ваш брат, сестра, онук, онука, пасинок, падчерка).
Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, може бути влаштована службою в справах дітей у сім’ю родичів, знайомих, а також у сім’ю патронатного вихователя.
Патронат над дитиною ‒ це тимчасовий догляд, виховання та реабілітація дитини в сім’ї патронатного вихователя на період подолання дитиною, її батьками або іншими заонними представниками складних життєвих обставин (глава 20 СК України, ст. ст. 252‒256). Термін перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя – до трьох місяців, однак у виняткових випадках цей термін може тривати до шести місяців.
Діти, які вже набули статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, можуть бути влаштовані під опіку, піклування, у прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу.
Корисні посилання для звернень.
Усю необхідну інформацію для служб у справах дітей можна залишити за посиланням: https://cutt.ly/hAmNiqV.
Уряд посилив контроль за виїздом за кордон дітей з уразливих категорій: https://www.kmu.gov.ua/news/uryad-posiliv-kontrol-za-viyizdom-za-kordon-ditej-z-vrazlivih-kategorij.
Поради, як установити контакт з дитиною, що пережила травматичний досвід: https://www.unicef.org/ukraine/stories/establish-contact-with-child-traumatic-experience?fbclid=IwAR2mPgbkfB1covxe4UdB7Q_QZXmBo-bmTXDoLIGXSDDFfbVS0H9qAMTkBs8 .
Досвід українських мам, як пояснити дітям війну та загрози: https://www.unicef.org/ukraine/stories/how-parents-explain-war-to-their-children?fbclid=IwAR09kdtQZrag4xP_4R-0MfjwXyWGCoIzRsoRlCqdk4TaXI-aXAHLwS0NzJU.
Поради, як надати дитині першу психологічну допомогу: https://www.facebook.com/UNICEFUkraine/posts/5100773699987120.
Поради, як підтримати дитину в дорозі: https://www.facebook.com/UNICEFUkraine/posts/5098068043591019.
.png)