Ольга Кечик, завідувач кафедри педагогіки та психології Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук
Унаслідок війни діти значно частіше мають травматичний досвід. Він може бути пов’язаний з її перебуванням у зоні бойових дій, з тимчасовим переміщенням та новим для себе середовищем, втратою дому або близьких людей, з участю рідних у бойових діях, з надмірним споживанням інформаційного контенту (часто без належного батьківського контролю) та іншими обставинами.
Таким чином, діти можуть відчувати тривожність, безпорадність, безвихідь, злість та інші емоції, які їм часом важко прожити і виразити, дати раду. Саме тому рекомендуємо використовувати такі методи роботи та вправи, що здатні підтримати дитину та поліпшити її психоемоційний стан.
Пропонуємо низку вправ і активностей для покращення психоемоційного стану дітей, створення позитивного настрою та комфортної і безпечної атмосфери, згуртування дітей навколо спільних цінностей, підвищення самооцінки дітей, розвитку позитивного мислення, упевненості, усвідомлення своїх позитивних якостей тощо.
«Що в мене є?»
Модератор(ка) пропонує дітям відшукати в особистих речах такий предмет, який, на їхню думку, є лише в них. Далі діти по колу називають своє ім’я та показують предмет із коротким поясненням його історії (як предмет потрапив до них) або шляхів використання. Модератор(ка) підводить дітей до розуміння того, що є речі, які є спільними для більшості, а є ті, які вирізняють нас із соціуму, оскільки є маркерами наших інтересів, захоплень тощо. Водночас найголовніше: усі різні – усі рівні.
«Абетка знайомств»
Модератор(ка) розкладає аркуші паперу формату А4 з літерами абетки в довільному порядку на підлозі (за винятком літер, на які не починаються слова) та просить дітей стати навколо них. Пояснює, що збирається поставити декілька запитань, наприклад: як тебе звати? Тоді учасники повинні знайти якомога швидше першу літеру свого імені й наступити на цю літеру. Аркуші з літерами розташовуються в такий спосіб, щоб навколо кожного з них було багато місця, оскільки дуже ймовірно, що більш ніж одна дитина повинна буде наступити на одну літеру. Насправді веселощі починаються, якщо декілька дітей одразу намагаються стати на одну літеру, оскільки вони повинні чіплятися одне за одного, щоб утриматися на аркуші паперу. Питання можуть бути такими:
- Як тебе звати?
- Який твій улюблений (мульт)фільм?
- Яка твоя улюблена іграшка?
- Яка твоя улюблена страва?
- Який твій улюблений напій?
- Який твій улюблений колір?
- Яка твоя улюблена книга?
- Яка твоя улюблена тварина?
- Яка твоя улюблена пора року?
- Який твій улюблений вид транспорту?
«Букет квітів»
Модератор(ка) роздає кожній дитині шаблон квітки, у серцевині якої просить дітей написати своє ім’я. На пелюстках квітки діти записують відповіді на питання, які модератор(ка) озвучує почергово:
- Що є силою мого характеру?
- Що для мене важливо в житті?
- Що я вмію добре робити?
- Що приносить мені задоволення?
- Що я хотів / хотіла б зробити?
Далі діти розміщують квітки на фліпчарті, за бажанням озвучуючи написане. Потім малюється стебло та листя для кожної квітки, щоб утворився букет. Сидячи в колі, діти обмірковують і намагаються інтерпретувати зображення квітів, що своєю чергою сприяє розумінню символічного значення цієї вправи:
- букет втратить свою красу, якщо деяких квітів не буде (суспільство);
- кожна квітка є різною та додає унікальності (гідність особи);
- водночас усі квіти є подібними, отже, одна квітка є так само важливою, як і інша (рівність).
Таким чином, ми підсумовуємо: кожна людина в цьому світі унікальна та відрізняється кольором шкіри, характером, уподобаннями, здібностями, іменем та іншими ознаками. Однак є те, що нас об’єднує, – людська гідність, тобто безумовна цінність кожної людини. І є те, що ми маємо зрозуміти: разом ми більше, ніж просто кожен окремо [2].
«Цип-цап» («Тік-так»)
Діти сидять у колі на стільцях. Модератор(ка) стоїть у центрі кола. Коли модератор(ка) говорить комусь у колі «Цип», ця дитина має назвати ім’я свого сусіда / сусідки зліва. Якщо прозвучало «Цап» – ім’я сусіда / сусідки справа. Якщо дитина не називає ім’я, тоді він / вона займає позицію ведучого. За команди «Цип-цап» усі учасники якнайшвидше міняються місцями. Хто не встигає – займає місце в центрі кола, і гра триває.
«Портрет на голові»
Кожна дитина отримує аркуш паперу формату А4 та кладе його собі на голову (модератор(ка) працює разом з дітьми), бере маркер / фломастер / кольоровий олівець і виконує інструкції.
Отже, спочатку діти малюють овал, потім – очі, ніс та ротик. Не забувають про вушка й чарівну зачіску. Потім діти милуються своїми шедеврами, підписують малюнки так, як вони хотіли б, щоб до них звертались.
Модератор(ка) може й організувати виставку портретів.
«Кульки»
Дітям пропонується написати на повітряній кульці своє ім’я, потім підкинути вгору свою кульку та спіймати іншу. Після того, як усі зловили нові кульки, необхідно знайти дитину, чиє ім’я там написане. Наступне завдання – обговорити ті ситуації (навести приклад), які приносять приємні емоції.
«Бінго»
Усі діти отримують бланки з таблицею 4 на 4. У кожній клітинці написане певне твердження (наприклад, граю на музичному інструменті, займаюсь спортом, маю домашніх тварин, люблю лимони тощо). Кількість тверджень можна варіювати. Спілкуючись з іншими дітьми, потрібно швидко заповнити всі клітинки.
Мета активності – не просто відповісти на всі запитання, а отримати відповіді від різних осіб. Хто отримав усі відповіді, вигукує: «Бінго!» – і сідає на місце. Потім відбувається обговорення у колі.
«Чарівний клубок»
Діти по черзі кидають клубок ниток одне одному в довільному порядку. Той, хто впіймав клубок, розповідає щось про себе. Потім «павутиння», що утворилося, розплутують у зворотному порядку, називаючи ім’я дитини, якій кидають клубок [3, c. 56].
«Кросворд з імен»
У центрі аркуша ватману модератор(ка) пише друкованими літерами своє ім’я. Потім учасники додають свої імена горизонтально та вертикально на зразок кросворда – так, щоб вони поєднувались через спільні літери. Також біля свого імені можна намалювати улюблену іграшку, тварину тощо. Після цього аркуш ватману можна прикріпити на стіну чи дошку.
«Я пишаюся»
Модератор(ка) просить дітей зобразити рису або будь-що, у чому вони найкращі, чим пишаються. Кожна дитина має самостійно виконати це завдання.
Після того, як діти завершать свої малюнки, модератор(ка) пропонує їм презентувати намальоване.
Дебрифінг: кожен з нас має недоліки. Однак також кожен з нас має й безліч якостей, навичок, учинків, якими можна і слід захоплюватися, пишатися і хвалити себе. Навіть якщо мова йде про буденні, рутинні речі, справи тощо. Кожна людина унікальна, кожна людина має причини для того, щоб себе похвалити. Головне, ми маємо розуміти, що ми рівні у своїй унікальності та різноманітті. Тож так само, як маємо навчитися хвалити себе і пишатися собою, ми повинні цінувати й поважати й інших людей [2].
«Кривляки»
Модератор(ка) пропонує дітям об’єднатися в пари або невеликі команди. Діти мімікою, жестами, рухами повинні зобразити емоції, які вони відчувають. Завдання інших – вгадати зображену емоцію. Після цього можна запропонувати за тим самим алгоритмом виразити протилежні емоції.
Варіант: настільна гра «Шалені кривляки», мета якої за допомогою кривляння зібрати колекцію карток з однаковими емоціями.
Дебрифінг: усі ми постійно переживаємо різні емоції, часом навіть не усвідомлюючи й не помічаючи їх. Одну і ту ж емоцію кожна людина може переживати і виражати по-різному. Однак навіть якщо ви відчуваєте негативні емоції, маєте бути впевнені, що на зміну їм обов’язково прийдуть позитивні [2].
«Оплески»
Діти сідають у коло. Модератор(ка) ставить питання закритого типу, тобто відповіді будуть «так» або «ні». Діти не виголошують свою відповідь уголос. Якщо вони подумки відповідають «так» – встають, якщо «ні» – плескають у долоні.
Орієнтовні запитання:
- Ви сьогодні снідали?
- Ви відпочивали в Карпатах?
- Ви любите грати в настільні ігри?
- Ви маєте сестру / брата?
- Ви маєте таємницю?
- Ви відвідуєте гурток / секцію?
- Ваше ім’я починається з голосної літери?
- Ви любите дощову погоду?
Далі модератор(ка) ініціює обговорення:
- Як ви себе почуваєте?
- Що вам вдалося дізнатися одне про одного?
«Наша ідеальна громада / спільнота»
Залежно від кількості дітей модератор(ка) може організувати роботу в одній групі або декількох. Модератор(ка) пропонує дітям зліпити з піску спільноту мрії та дає такі настанови:
- обговоріть, які, на думку вашої команди, обов’язкові атрибути громади мрії та з яких компонентів має складатися витвір;
- розподіліть між собою обов’язки, хто відповідатиме за створення того чи іншого елементу витвору.
Таким чином, під час спільної роботи, окрім терапевтичного ефекту, діти зможуть розвинути вміння домовлятися, проявити лідерство, розподілити між собою обов’язки тощо [2].
«Мрії здійснюються!»
Модератор(ка) пропонує дітям візуалізувати їхню мрію (одну або декілька), намалювавши її на папері чи асфальті. Наступний крок – вигадати та зобразити машину, що втілює мрії, і придумати алгоритм її роботи. Коли діти завершать виконувати завдання, модератор(ка) пропонує кожній дитині:
- представити свою роботу;
- навести 1–3 аргументи на користь того, що мрія обов’язково здійсниться.
Дебрифінг: мрійте, і ваші мрії обов’язково здійсняться. Попри це, не залишайте їх втілення на долю випадку або чарівної машини. Адже ви здатні на великі вчинки! Вірте в це! Утілюйте вашу мрію плануванням і діями – і у вас неодмінно все вийде [2]!
«Музика Землі»
Модератор(ка) звертається до дітей: «Коли ви зосереджені й уважні, ваші вуха наче широко розкриваються. Ви можете уявити, що можете чути не тільки вухами, а й носом, ротом і шкірою? Як би ви чули, якби у вас по всьому тілу були малесенькі вушка? Це, напевно, дуже добре, особливо коли ви слухаєте чудові звуки музики. Я зараз поставлю вам чотири музичних твори, їх дуже приємно слухати. Сядьте зручніше й заплющте очі. Тричі глибоко вдихніть ... Коли почнеться музика, уявіть, що «вдихаєте» звуки музики вухами, носом і ротом і всіма порами шкіри ... Дихайте глибоко через ніс ..., через вуха ..., через шкіру ... Відчуйте, як звуки проникають у вас, у руки, ноги, живіт і серце ... Нехай тіло буде як одне велике вухо, що дуже уважно слухає і насолоджується. Відчуйте, що робить музика у тілі, як вона дарує спокій, тепло і захист ... Через дві–три хвилини, коли будете готові, зробіть вільний малюнок фарбами, продовжуючи слухати музику. Передайте малюнком свої враження від музики…».
Звучить перша мелодія. Модератор(ка) робить коротку паузу після першої мелодії та повторює інструкцію: Звучить друга мелодія. І так – з третьою та четвертою мелодіями.
Після прослуховування музики діти показують свої малюнки та діляться враженнями, відповідаючи на питання:
- Що ви переживали під час першої мелодії?
- Що ви відчували, коли слухали другий твір?
- Що ви відчували, коли слухали третю та четверту мелодії? Яку динаміку вам вдалося прослідкувати? Як це вплинуло на ваш настрій? Яка музика вам ближча?
- Чи змогли ви уявити собі, що вдихаєте звуки всім тілом?
Кожній дитині надається можливість висловити свої переживання, почуття, враження.
Примітка: модератор(ка) обирає музичні твори відповідно до вікової категорії дітей; для економії часу можна включати лише фрагмент, проте зупиняти відтворення необхідно після завершення смислової частини твору [1].
«Перші враження»
Діти сідають у коло. Модератор(ка) дає кожній дитині аркуш паперу формату А4 та ручку. Модератор(ка) просить кожну дитину подивитися на фото та продовжити фрази:
- Я бачу …
- Я думаю …
- Я відчуваю …
Кожна дитина записує своє перше враження знизу аркуша та загортає нижню частину аркуша таким чином, щоб приховати текст, і передає аркуш дитині ліворуч.\
Примітка: фото має бути достатньо великим за розміром, наприклад формату А4. За потреби діти можуть підійти ближче й розглянути його [2].
«Емоції та ситуації»
Діти стають у коло. Модератор(ка): «Зараз кожний назве одну емоцію або почуття і запам’ятає, що він назвав. Я починаю: «Спокій». Коли діти назвали по одній емоції та запам’ятали її, тренер продовжує вправу. Модератор(ка): «А зараз кожний називає будь-яку ситуацію і кидає м’яча іншому учаснику, пропонуючи продовжити речення і назвати власну емоцію чи почуття. Наприклад: «Коли я потрапив(ла) під дощ, то відчуваю … радість». Вправу закінчено, коли м’ячик побував у кожного з учасників.
«Бум»
Діти стають у коло і починають за сигналом модератора(ки) називати числа від одного до тридцяти трьох. Кожен називає наступне число. Замість числа «3» і кратних йому (наприклад: 6, 9, ...), та чисел, у складі яких є цифра «3» (наприклад: 13, 23, ...), дитина говорить: «Бум». Якщо учасник помилився, відлік починається спочатку з цього учасника. Гра триває до рахунку «33».
«Тримаймося!»
Дітям необхідно взяти ручки, олівці або які-небудь дрібні предмети. Учасники об’єднуються в пари. Утримуючи предмети тільки вказівними пальцями, треба одночасно сісти – встати, не впустивши предмет. Потім ця вправа виконується втрьох. На наступному етапі цю вправу вже виконує вся група (учасникам можна обговорити в колі стратегії поведінки).
«Ураган»
Діти сидять у колі, модератор(ка) стоїть (йому / їй не вистачає стільця). Він / вона каже: «Ураган для тих, хто народився ...» (він / вона називає ту пору року, коли народився). Ті, хто народився в цю пору року, встають зі свого місця і намагаються сісти на інше. Той, кому не вистачило стільця, стає ведучим і каже: «Ураган для тих, у кого довге волосся (коротке волосся, хто любить дощову погоду, любить солодке...)» [3, c. 54].
Беззаперечно гарним залишається той факт, що психіка дітей має величезні резерви самовідновлення і саморегуляції. Більшість дітей повертаються до норми після травматичної події без професійної допомоги психологів просто завдяки підтримці і турботі близьких.
Список використаних джерел
- Групові форми роботи в системі психосоціальної допомоги дітям і сім’ям, що опинились у складних життєвих обставинах внаслідок військових дій (досвід упровадження). URL: https://cutt.ly/BLGhGL8 (дата звернення: 17.07.2022).
- Ідеї з організації літніх клубів для дітей в громадах з фокусом на інтеграцію дітей-ВПО. URL: https://cutt.ly/zLGhOhA (дата звернення: 17.07.2022).
- Твій успіх − життєвий вибір. Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2014. № 7. С. 47–64. URL: https://cutt.ly/rytqnVF (дата звернення: 17.07.2022).
.png)