Андреєва Катерина, методист кафедри педагогіки та психології Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Війна в Україні докорінно порушила відчуття безпеки й призвела до стресу, психологічні наслідки якого можуть бути небезпечними для здорового майбутнього й дорослих, і дітей. Пережитий травмувальний досвід може стати причиною розвитку посттравматичного стресового розладу (далі – ПТСР).
ПТСР – це крайня реакція на сильний стресор, що загрожує життю людини. Частота ПТСР саме в момент надзвичайної ситуації низька. Зазвичай ПТСР починає проявлятися приблизно через шість місяців після травмувальної події. Влдночас, якщо стресор має потужну тривалу в часі дію (наприклад, перебування в окупації, постійні ситуації обстрілів та повітряних тривог тощо), вірогідність швидкого розвитку ПТСР підвищується [6].
Під час війни діти стикаються з двома типами травматичних подій:
- тип I (раптова травматична подія);
- тип II (тривалий вплив несприятливих подій, що призводить до дисфункції механізмів подолання).
Унаслідок цього діти й підлітки страждають від таких психічних порушень, як тривожні розлади, ПТСР, депресія, дисоціативні розлади (відсторонення від зовнішнього світу, деперсоналізація, дереалізація, заціпеніння, кататонія), розлади поведінки (особливо агресія, асоціальна та насильницька злочинна поведінка), а також зловживання алкоголем і психоактивними речовинами, значно більшою мірою, ніж їхні ровесники в країнах, не вражених війною. На думку деяких учених, проблеми із психічним здоров’ям насправді є «звичайною реакцією на аномальні події». А в дітей тривалий вплив насильства в навколишньому середовищі призводить до «ризику розвитку множинних, а іноді й затяжних форм біопсихосоціальної дезадаптації» [1].
Учені, які досліджували проблему впливу війни на дітей, зробили висновок, що воєнна травма веде до довгострокових наслідків для психіки дітей: і чим триваліший конфлікт, тим сильніші його симптоми. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), яка невпинно закликає захистити дітей під час збройних конфліктів, у 10 % людей, які пережили травматичні події, пізніше з’являться симптоми психічної травми, а ще в 10 % будуть змінюватися поведінка або з’являтися психологічні порушення, які заважатимуть їм функціонувати в повсякденному житті (найпоширенішими розладами є тривога, депресія та психосоматичні проблеми). Деякі дослідники стверджують, що найважливішими чинниками, які визначають вплив війни на психічне здоров’я дітей, є:
- позбавлення основних ресурсів (житло, вода, їжа, відвідування школи, можливість підтримки здоров’я);
- порушені сімейні стосунки (через утрату, розлуку чи переміщення в іншу місцевість / країну);
- дискримінація через утрату певного статусу (негативний вплив на самоідентифікацію);
- песимістичні погляди (постійне відчуття втрати та горя, нездатність побачити світле майбутнє);
- сприйняття насильства як норми життя.
У той самий час психосоціальні дослідження вказують на величезну здатність до відновлення психічного потенціалу дітей, які зазнали дегуманізувальних умов. Саме ця стійкість до тривалого стресу дозволяє пізніше стати повноцінними дорослими людьми, попри психічні травми. Учені визначили кілька захисних механізмів, серед яких найважливішими є: вплив стратегій подолання ситуації, системи переконань, здорові сімейні стосунки та дружба. Водночас варто зазначити, що бідність, неналежні житлові умови, домашнє насильство, дискримінація та соціальна ізоляція – це ті проблеми, які необхідно вирішувати після війни, щоб успішно уникнути тривалих наслідків травматичних подій та підвищити стійкість психіки.
Найпоширенішими психічними розладами, про які повідомлялося серед дітей та підлітків, що зазнали впливу війни, є посттравматичні стресові розлади та депресія. Інші відомі розлади містять гострі реакції на стрес, синдром дефіциту уваги й гіперактивності (СДУГ), панічний розлад, тривожні розлади, характерні для дитинства, і розлади сну. У більш пізньому дитинстві діти, які зазнали травми, пов’язаної з воєнним конфліктом, схильні до прояву зовнішніх симптомів, включаючи поведінкові проблеми та розлади. Крім того, діти, які зазнали впливу збройного конфлікту, часто відчувають коморбідні психопатології, і кількість симптомів розладу з віком може збільшуватися, причому найбільш вразливими є діти шкільного віку [4].
У більшості випадків симптоми розвиваються протягом першого місяця після травматичної події, водночас у меншій частині випадків симптоми можуть з’являтися протягом місяців або навіть років.
Деякі діти та підлітки з посттравматичним стресовим розладом відчувають тривалі періоди, коли їхні симптоми стають менш помітними, за якими слідують періоди, коли вони погіршуються. Інші хворі мають постійні важкі симптоми.
У юних пацієнтів специфічні симптоми ПТСР, пов’язаного з бойовими діями, можуть сильно відрізнятися, проте зазвичай підпадають під категорії, описані нижче, що стосуються і дорослих із ПТСР.
Основні симптоми ПТСР
Повторні переживання
Повторні переживання є найбільш типовим симптомом ПТСР. Дитина із цим симптомом ПТСР багаторазово мимоволі та яскраво переживає травмувальну подію, що має такі прояви:
- багаторазові спогади;
- нічні кошмари;
- повторювані та тривожні образи чи відчуття;
- фізичні відчуття, такі як біль, пітливість, нудота або тремтіння.
Деякі діти мають постійні негативні думки про свій досвід, неодноразово ставлять собі питання, які заважають їм змиритися з подією.
Наприклад, вони можуть задаватися питанням, чому з ними сталася певна подія і чи могли вони щось зробити, щоб зупинити це, що може призвести до почуття провини або сорому.
Відсторонення та емоційне заціпеніння
Ще одним ключовим симптомом посттравматичного стресового стресу є спроба уникнути нагадування про травматичні події.
Зазвичай це означає намагання уникати певних людей чи місць, які нагадують хворому про травму, або уникнення розмов з іншими людьми про свій досвід.
Багато людей з посттравматичним стресовим розладом намагаються витіснити спогади про подію, часто відволікаючись на навчання, роботу чи хобі.
Деякі люди намагаються впоратися зі своїми почуттями, намагаючись взагалі нічого не відчувати. Це відомо як емоційне заціпеніння.
Це може призвести до того, що людина стає ізольованою та замкнутою, а також може відмовитися від діяльності, яка раніше їй подобалася.
Гіперзбудження (відчуття перебування «на межі»)
Деякі пацієнти із посттравматичним стресовим розладом можуть стати дуже занепокоєними та втратити здатність розслаблятися. Вони можуть постійно думати про загрози й легко лякатися. Цей стан психіки відомий як гіперзбудження.
Гіперзбудження часто призводить до появи специфічних симптомів:
- дратівливість;
- спалахи гніву;
- проблеми зі сном (безсоння);
- труднощі з концентрацією уваги.
Інші проблеми
Багато людей із посттравматичним стресовим стресом також мають низку інших проблем, зокрема:
- інші проблеми із психічним здоров’ям, як-от: депресія, тривога або фобії;
- самопошкодження або деструктивна поведінка, наприклад, зловживання наркотиками або алкоголем;
- інші фізичні симптоми, такі як головні болі, запаморочення, болі в грудях і шлунку. ПТСР іноді призводить до проблем, пов’язаних з навчанням чи роботою, і розриву стосунків.
Особливості ПТСР у дітей та підлітків
ПТСР може вражати не тільки дорослих, а й дітей та підлітків. Юні пацієнти з посттравматичним стресовим розладом можуть мати схожі симптоми з дорослими, наприклад, проблеми зі сном і неприємні сни.
Як і дорослі, діти з посттравматичним стресовим розладом також можуть утратити інтерес до діяльності, яка їм подобалася раніше, і можуть мати такі фізичні симптоми, як головні болі та болі в животі.
Інші симптоми, які спостерігаються в дітей із ПТСР, містять:
- порушення поведінки (поява дратівливості, нахил до насильства та ін.);
- уникнення речей, пов’язаних з травматичною подією;
- відтворення травматичної події знову й знову через ігри.
Варто зазначити, що кількість травматичних подій пов’язана з кількістю симптомів посттравматичного стресового стресу. Результати досліджень показали, що діти, які пережили більше травматичних подій, мають більше симптомів посттравматичного стресу [2].
Коли варто звернутися по медичну допомогу
Узагалі є нормальним явищем, коли після травматичної події в людини виникають сумні та сплутані думки, але в більшості хворих такий стан покращується природно протягом кількох тижнів.
Водночас обов’язково слід відвідати лікаря загальної практики, якщо в дитини психологічні проблеми все ще виникають приблизно й через 4 тижні після травматичного досвіду або симптоми є надто вираженими.
Зазвичай лікар-педіатр захоче якомога детальніше обговорити з дитиною і з одним батьків, що супроводжує юного пацієнта, симптоми й прояви захворювання.
Фахівець уточнить, чи пережила дитина травматичні події в недалекому чи далекому минулому й чи переживає вона цю подію (події) заново через спогади чи кошмари.
У разі потреби педіатр може направити пацієнта до спеціалістів із психічного здоров’я, якщо він визначить, що лікування буде корисним.
Основними методами лікування посттравматичного стресового розладу в дітей є психологічна терапія та іноді лікарські засоби.
Дитині або підлітку особливо важко змиритися з травматичними подіями, але усвідомлення своїх почуттів та звернення по професійну допомогу часто є єдиним способом ефективного лікування ПТСР, викликаного подіями війни. ПТСР у дітей та підлітків, пов’язаний з бойовими діями, можна успішно лікувати й через багато років після травматичної події або подій, а це означає, що звернутися по допомогу до фахівця ніколи не пізно.
Перед початком лікування посттравматичного стресового розладу лікар проведе детальну оцінку симптомів маленького пацієнта, щоб переконатися, що лікування відповідатиме його індивідуальним потребам. Це може зробити лікар загальної практики або спеціаліст із психічного здоров’я.
Швидше за все, лікарі запропонують лікування, якщо в дитини спостерігаються симптоми посттравматичного стресу протягом понад 4 тижні або симптоми є надто серйозними.
Є спеціалісти із психічного здоров’я, до яких батьки можуть звернутися, якщо в дитини є посттравматичний стресовий розлад, наприклад, психолог, психотерапевт, дитячий лікар-психіатр.
Якщо в дитини симптоми посттравматичного стресового розладу є легкими або прояви хвороби в неї спостерігалися протягом менше ніж 4 тижні, лікарі зазвичай рекомендують підхід, який називається активним моніторингом або активним спостереженням.
Активне спостереження передбачає ретельне стеження за симптомами, щоб побачити, покращуються вони чи погіршуються.
Іноді буває цього досить, оскільки 2 з кожних 3-х людей, у яких виникають проблеми після травматичного досвіду, одужують протягом кількох тижнів без лікування.
Якщо рекомендоване активне спостереження, слід записатися на консультацію до лікаря протягом одного місяця після першого візиту до нього.
Психотерапія
Якщо в дитини або підлітка є ПТСР, який потребує лікування, зазвичай спочатку рекомендують психологічну терапію.
Коли у хворого дуже важкий або стійкий посттравматичний стресовий розлад може бути рекомендована комбінація психотерапії та ліків.
Є декілька основних типів психологічної терапії, які використовуються для лікування хворих із посттравматичним стресовим розладом незалежно від їхнього віку.
Когнітивно-поведінкова терапія
Когнітивно-поведінкова терапія (далі – КПТ) – це тип терапії, яка спрямована на те, щоб допомогти хворому впоратися з проблемами, змінивши спосіб мислення та дії.
КПТ, орієнтована на психотравму, використовує низку психологічних прийомів, щоб допомогти пацієнту змиритися з травматичною подією.
Наприклад, терапевт може попросити хвору дитину знову зіткнутися зі своїми травмувальними спогадами, детально описуючи аспекти травмувального досвіду.
Під час цього процесу психотерапевт допомагає впоратися з будь-яким стражданням, яке відчуває хворий, одночасно виявляючи будь-які його переконання щодо травмувального досвіду, що можуть бути шкідливими.
Психотерапевт допоможе хворому контролювати свій страх і переживання, переглянувши разом з ним будь-які висновки, які пацієнт зробив щодо свого досвіду (наприклад, хибне відчуття провини в тому, що сталося, або страх, що це може повторитися).
Лікар також може запропонувати хворому поступово відновити будь-які види діяльності, яких він уникав з тих пір, як пережив психічну травму наприклад, ігри з однолітками, заняття спортом тощо.
Зазвичай пацієнту призначають від 8 до 12 щотижневих сеансів КПТ, орієнтованих на психотравму, хоча може знадобитися і менша їх кількість. Найчастіше такі лікувальні сеанси тривають від 60 до 90 хвилин.
Десенсибілізація та репроцесуалізація за допомогою рухів очей
Десенсибілізація та репроцесуалізація (опрацювання травми) за допомогою рухів очей (далі – EMDR) – це психологічне лікування, яке, на думку фахівців, зменшує симптоми посттравматичного стресового розладу.
Це підхід містить детальне згадування травматичного інциденту, під час чого хворий робить рухи очима, зазвичай поглядом слідуючи за рухом пальця психотерапевта.
Цікаво, що зараз усе ще не зрозуміло повною мірою, як саме діє EMDR, але, як свідчить практика, цей метод може допомогти хворому змінити негативне ставлення до травматичного досвіду.
Медикаментозна терапія
Іноді для лікування ПТСР у дорослих використовуються антидепресанти, проте зазвичай вони не призначаються до 18 років, якщо тільки на цьому не наполягає фахівець.
Якщо застосування спеціальних лікарських засобів при ПТСР у дітей або підлітків є ефективним, прийом таких препаратів продовжують щонайменше протягом 12 місяців, а потім поступово відміняють протягом 4 тижнів або довше.
На початку медикаментозного лікування ПТСР, якщо ліки не ефективно зменшують симптоми хвороби, лікар може збільшити дозу препарату.
Перш ніж призначати лікарські засоби, фахівець повинен повідомити батьків дитини або осіб, що їх заміщують, про можливі побічні ефекти, які можуть виникнути під час такої терапії, а також про будь-які можливі симптоми відміни після припинення медикаментозної терапії.
Наприклад, поширені побічні ефекти антидепресантів – нудота, нечіткість зору, закреп або діарея.
Можливі симптоми відміни, пов’язані з припиненням приймання препаратів цього класу, – порушення сну, інтенсивні сновидіння, тривожність і дратівливість.
Виникнення симптомів відміни є менш вірогідним, якщо дозу ліків спочатку повільно зменшують аж до повного припинення прийому препарату.
Про особливості лікування ПТСР у дітей і підлітків
Дітям та підліткам із посттравматичним стресовим розладом (зокрема й із ПТСР, пов’язаним з бойовими діями) найчастіше рекомендують КПТ, орієнтовану на психологічну травму.
Зазвичай це лікування містить курс від 6 до 12 сеансів, які адаптовані відповідно до віку дитини, обставин отримання травми та рівня її розвитку.
У разі необхідності лікування містить консультації та залучення родини дитини. Дітям, які не реагують на КПТ, орієнтовану на травму, призначають EMDR [3].
Батьки, «кисневу маску» спершу надягніть на себе
Якщо ви переживаєте сильний стрес під час воєнних дій, після пережитого можуть спостерігатися повторні переживання: «картинки наяву», спотворене або точне повторне переживання того, що сталося, у нічних снах, постійні спогади про жахливі події, підвищена збудливість з яскравими спалахами гніву чи, навпаки, емоційний ступор.
У стресовій ситуації для дитини дуже важлива реакція батьків. Що впевненіше поводяться батьки, то захищеніше почуваються діти, адже малеча виробляє власну модель поведінки, спостерігаючи за значущими дорослими. Будь ласка, пам’ятайте: важливо піклуватися не лише про дитину. Вам варто старанно дбати про себе. Саме ви головне джерело допомоги та підтримки для дитини.
Добірка корисних ігор для дітей: грайте в бомбосховищі, метро та вдома
Повернення до себе:
Обмальовуємо долоньки фарбами, плескаємо.
«Привіт, пальчику, як ти живеш?»
Заземлення, почуття опори:
Вирощуємо «великі ноги».
Залишаємо відбитки, малюнки стопами й долоньками на піску.
Малюємо дерева, квіти, кущі – усе з великим і міцним корінням.
Тремося носами, плечима, ліктями.
Тупотимо ніжками сильно, як бегемотики, які проганяють хижаків.
Повертаємо відчуття контролю:
Дати в руки те, що можна пом’яти (пластилін, глину).
Пограти з конструктором.
Ліпимо тварину, якої в природі не існує.
Ліпимо маску й кривляємося.
Нехай у дитини буде хтось, хто ще менше від неї – улюблена іграшка, лялька, цуценя: хтось, про кого вона дбатиме.
Гра «Ти де?» – «Я тут!». Створити «сейф», куди малюк зможе заховати свої страхи у формі зім’ятих папірців, шишок, клаптиків, малюнків.
Гра «Тортик» (піца). Ця тілесна вправа «заземляє». Важливо, щоб кожна дитина отримала свою частку уваги. Отже, вибираємо, з кого робити «тортик» чи «піцу». Потім шарами різної інтенсивності на підлітка «накладається» цукор, борошно, салямі, сир та все решта. Це чудова вправа на зняття м’язових затисків.
Гра «Рукостискання». Діти вітаються за руку, при цьому не відпускаючи її при стисканні, поки не знайдеться нова людина для стискання іншої руки.
Гра «На щастя – На жаль». Ця вправа дає уявлення про те, що вихід зі складної ситуації завжди є. Грають по черзі. Перед підлітком і його друзями озвучується складна ситуація. Наприклад: «В Україні почалася війна». Хтось інший продовжує: «Але, на щастя, уся моя родина ціла». Черга переходить до іншого: «Але, на жаль, мої друзі в іншому місті вимушені три доби поспіль ночувати в бомбосховищі». І далі по колу: «Але, на щастя, українці об’єдналися, як ніколи за часів незалежності». Усі учасники продовжать і закінчать цю ситуацію. Важливо, щоб діти зрозуміли: будь-яка ситуація надзвичайно багатогранна.
Зробіть «Ловця снів» з паличок і кольорових ниток як павутинку. Можна повісити біля місця, де дитина спить, щоб той «ловив» погані сни й не пускав їх до малюка. Шукаємо ресурси для подолання страхів – ліпимо, малюємо, клеїмо янгола-захисника.
Робимо «Штаб». Навіть якщо ви в бомбосховищі, можна зробити «бункер у бункері» – тільки для дітей. У цьому укритті діти ховаються, розповідають один одному секретики, граються з ліхтариками. А можна там заховатись і цілій родині, обійматись, мріяти.
Малювання – одна з найкорисніших практик. Яке воно, антистрес-малювання?
Малюйте будиночок – на відчуття меж, на безпеку, майбутнє.
Групові малюнки – відчуття спільності.
Можна намалювати страхи й спалити малюнок (якщо ви у відносній безпеці вдома чи маєте змогу прогулятись у теплу погоду на вулиці).
Можна малювати ватними паличками, краплями, пластиліном.
Малюємо на кольоровому, на темному, на посуді й на тканині [5].
Список використаних джерел
- Вплив війни на психічне здоров’я дітей. URL: https://warchildhood.org/impact-of-war-on-childrens-mental-health/ (дата звернення: 27.08.2022).
- Пов’язаний з бойовими діями посттравматичний стресовий розлад у дітей та підлітків. Частина 1. URL: https://mozok.ua/anxietydisorder/article/3724-povyazanij-z-bojovimi-dyami-posttravmatichnij-stresovij-rozlad-u-dtej-ta-pd (дата звернення: 26.08.2022).
- Пов’язаний з бойовими діями посттравматичний стресовий розлад у дітей та підлітків. Частина 2. URL: https://mozok.ua/anxietydisorder/article/3726-povyazanij-z-bojovimi-dyami-posttravmatichnij-stresovij-rozlad-u-dtej-ta-pd (дата звернення: 26.08.2022).
- Пережити війну : Психічне здоров’я дітей та молоді в районах, які постраждали від конфлікту. URL: https://international-review.icrc.org/articles/living-through-war-mental-health-children-and-youth-conflict-affected-areas (дата звернення: 27.08.2022).
- ПТСР у дітей під час війни : ігри, техніки і вправи проти напруги. URL: https://osvitoria.media/opinions/ptsr-u-ditej-pid-chas-vijny-igry-tehniky-i-vpravy-proty-naprugy/ (дата звернення: 28.08.2022).
- Що треба знати про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР): інформація для батьків. URL: https://cutt.ly/IX4oUow (дата звернення: 25.08.2022).
.png)