Віта Байдик, завідувач кафедри управління освітою Луганського ОІППО (м. Сєвєродонецьк), кандидат психологічних наук, практичний психолог.
Війна триває вже майже три місяці, і ми маємо розуміти, що стан психічного виснаження стає очікуваним. Наша психіка адаптується до нових реалій, вже менше ми занурюємось у новини, вже намагаємось налаштовувати своє життя на новому місці, розуміючи, що треба не виживати, а жити.
Важливо сказати, що людина починає підлаштовуватися під нові умови приблизно за місяць, у такі терміни триває адаптація. Якщо відбувається дезадаптація, тобто людина не може прийняти ситуацію, що склалася, не може примиритися з обставинами, вона потребує кваліфікованої психіатричної допомоги.
Але іноді у кожного трапляється емоційне загострення, «емоційні гойдалки», коли не покидає нас стан безпорадності, що вибиває землю з під ніг і опускає нам руки. Тому важливо поговорити про психологічну стійкість, а саме знайти ці чудові рецепти витримки, щоб вистояти, перемогти, знайти фізичні й моральні сили для відбудови країни та власного життя після перемоги.
Психологічна стійкість (життєстійкість, стресостійкість, резилієнтність) – це здатність особистості проходити крізь життєві випробування, зберігаючи при цьому психічне здоров’я, особистісну цілісність, впевненість у собі. Зараз у нас війна – і ми гартуємо нашу стійкість усі разом. Завдяки чому ми зберігаємо стійкість перед труднощами, як можна її розвивати та які особливості формування психологічної стійкості на різних рівнях?
Перший рівень. Індивідуальна життєстійкість, особистісна стійкість.
Особливого значення у формуванні психологічної стійкості має самооцінка та самоусвідомлення, віра в себе.
Вже із самого слова зрозуміло, що людина сама себе оцінює, тобто дає оцінку своїм особистісним якостям. Самооцінка є частиною самосвідомості людини. Вона є думкою індивіда щодо себе, власної значущості, цінності окремих сторін своєї особистості, а також поведінки, окремих дій та діяльності взагалі. Самооцінка хоч і є по суті своєю суб'єктивним явищем, але має прямий вплив на психіку людини та закономірності її функціонування: взаємини з оточуючими, успішність діяльності, орієнтири у житті та ін. Найголовніше ‑ це позитивний настрій та віра в себе. Віра в себе є центром розвитку особистості та має величезний вплив на адаптацію людини у новому середовищі, у нових умовах, у різних обставинах.
Усвідомлюючи себе, розуміючи і приймаючи певним чином, людина будує життєві плани, створює своє оточення та живе у цьому бурхливому світі. Самооцінка людини визначає рівень упевненості, віри в собі та своїх діях, надає нам ресурси для психологічної витримки.
Опора на власні сили, незалежність. З початку повномасштабного військового вторгнення наша країна демонструє всьому світу як ми можемо чинити опір, витримувати криваву жорстоку навалу, тому що ми віримо у власні сили та відчуваємо свою незалежність. Задля того, щоб в існуючих складних умовах подолати власні психологічні проблеми та негаразди, необхідно перш за все припинити сподіватися на зовнішні сили. Психологічні дослідження та життєвий досвід показують, що людина, яка сподівається тільки на допомогу зовні, ніколи не зможе долати самотужки власні проблеми. Необхідно усвідомити, що замість нас ніхто нашу роботу робити не буде і опертися нарешті на власні сили, власні ресурси та власний особистісний потенціал.
Соціальна чуйність, емпатія входить до переліку соціальних навичків людини, а саме означає вміння прислухатися до почуттів інших людей, розуміння їх позиції і активний прояв співчутливого ставлення до людських проблем та ситуацій оточуючого середовища. Це коли не ставиш на перше місце тільки свій досвід та почуття, а намагаєшся зрозуміти інших і допомогти їм, чим можеш. Неодноразово ми чули про такий ресурс як допомога іншому. Дійсно, якщо тобі важко зараз, озирнись навколо та підтримай того, кому ще важче. Емпатія – це складова моралі. Тому ми спостерігали за яскравими проявами турботи та догляду наших співвітчизників за тваринами, на відміну від жорстокості загарбників росіян до людей. Приклади різноманітної соціальної підтримки ми бачимо навіть там, де неможливо уявити нормальне людське життя як то у підвалах під час обстрілів або під час евакуації. І це надає ресурс для власної стійкості, дає поштовх до витримки та життєздатності.
Власний життєвий досвід. Зрозуміло, що коли ми набуваємо певного досвіду, подібні життєві ситуації потім проживаємо легше. Перший візит до стоматолога сприймається як стресовий, потім почуття страху напередодні чергового візиту не такі гострі. Як виявилося на прикладі історій багатьох переселенців з Луганської, Донецької областей та Криму 2014 року, ці військові події вже були для них знайомі, і почуття розпачу проходило не так довго й болісно, як у тих, хто з тим зіткнувся вперше. Почуття болісного жалю за втраченим майном вже було «вистраждано» у 2014 році, гіркий досвід життя «з одним чемоданом» показав інші життєві цінності, розкрив нові можливості й зміцнів стійкість. Ніяким чином небажано проживати навмисно важкі життєві ситуації, але реальність демонструє нам життєвий досвід як ресурс психологічної стійкості у подальшому житті.
Другий рівень. Психологічна стійкість родини.
Родинна прив’язаність – це базова потреба людини, вона є первинною, і забезпечує підтримку та впевненість для кожного. Це особливо важливо під час важких випробувань, як зараз війна.
Родина стає життєстійкою, коли між членами сім’ї налагоджена ефективна комунікація, як в межах самої сім’ї так й в межах відносин з родичами.
Міцні стосунки та «здорові» відносини між батьком та матір’ю, між сестрами та братами, між бабусею та онуками є фундаментом зміцнення психологічної стійкості кожного члена родини.
Перебуваючи в стані розгубленості, відчаю, лунають дзвінки від родичів з пропозицією надати дах над головою або підтримати матеріально. І одразу з’являється впевненість, віра у краще, тому що про тебе не забули, піклуються, надають допомогу, зміцнюють таким чином твою психологічну стійкість.
Але треба зробити акцент на тому, що життєстійкість родини особливо спрацьовує коли члени сім’ї мають спільні мрії та цілі, обговорюють разом проблеми, приходять до взаємних висновків та рішень з повагою, турботою та любов’ю один до одного. Не забуваємо, що діти у таких ситуаціях стають також надійними помічниками, навіть чекають певних доручень від батьків, тому що війна зробила їх дорослішими, міцнішими.
Статистичні дані говорять про зниження кількості розлучень під час війни, навіть можна зробити висновки, що у багатьох випадках члени родини зробили переоцінку цінностей та об’єдналися у важкі періоди заради збереження почуття стабільності та зміцнення життєстійкості.
Життя у ці важкі воєнні часи вказало нам на важливість фізичного здоров’я. І тут ми маємо зазначити, що турбота про власне здоров’я стало завданням не кожної особистості, а й взагалі родинної спільноти. Кожен має розуміти, що піклуючись про особистісне здоров’я, ти не завдаєш клопоту всім членам родини, ти не стаєш ще однією з проблем у таких складних обставинах.
Матеріальні ресурси завжди були значимі у житті, з початком військових подій кожен відчув на собі певний страх, що фінансова стабільність може раптово зникнути, можна залишитись без роботи, без речей, без даху над головою. Фінансова «подушка безпеки» надає нам ресурс щодо відчуття впевненості у завтрашній день. Нас чекають важкі часи навіть після перемоги, економіка держави відчуває дуже значні ускладнення, тому вкрай необхідно дбати про розумне використання коштів, щоб запобігти у подальшому ще й безгрошів’я, яке ніяким чином не підтримує наш психологічний стан.
Життєстійкість колективу/громади.
Спільна життєстійкість – це бажання та можливість надалі працювати разом, незалежно від зовнішніх та внутрішніх змін, гнучко на них реагувати, здатність до стійкості та зростання, необхідних для успіху в майбутньому. Це колективний феномен, ми всі разом і ми переплетені.
Воєнні події 2022 року показали роль ефективного лідера в суспільстві, колективах та громадах. Ми з захопленням спостерігаємо за активною діяльністю під час війни багатьох політичних діячів, губернаторів областей та міських голів, які дають нам приклад патріотизму та впевненості у нашу перемогу. Кожен з нас зараз має можливість подивитися як через фільтр на дії свого керівництва.
Колективна підтримка, турбота про кожного члена команди, допомога словом та діями дає ресурси для життєстійкості кожного та всього колективу. Коли твій колега дає інформацію де можна отримати гуманітарну допомогу, це стає начебто маяком у темряві, сигналом що про тебе пам’ятають та турбуються.
Позитивна організаційна культура у часи війни стала необхідним сегментом діяльності колективу навіть в умовах віддаленого доступу один від одного. Соціальні мережі, групи спільнот в інформаційних каналах, онлайн-зустрічі набувають особливого значення. Слова підтримки від колег, питання про твій настрій, турбота про твій стан, привітання з кожним святом дають емоційне тепло, наповнюють життя позитивною енергією, зміцнюють віру та надію на краще.
Дехто думає, що психологічна стійкість – це особливий талант особистості, який неможливо розвивати або набути. Але зараз весь наш народ демонструє неймовірну фантастичну психологічну стійкість, незламність духу та впевненість у своїй правоті. Коли ми розуміємо «заради чого», то можемо витримати дуже багато. Кожен маленький крок зміцнює нашу життєстійкість, особистісну, родинну та колективну. І ми гартуємо нашу психологічну стійкість разом, щоб зберегти психічне здоров’я і сили, щоб витримати в цій війні і перемогти.
.png)