Наталія Колесникова, директор Старобільського центру професійного розвитку педагогічних працівників Старобільської міської ради Луганської області
ХХІ століття – століття глобалізації, інформатизації, високорозвинених технологій та відкритого суспільства. Водночас попри всі ці досягнення людства ми, на жаль, не навчилися жити в мирі та злагоді. Сьогодні ми не лише чуємо страшне слово «війна», але є свідками страшних подій, коли ламаються долі людей, згасають життя та палає земля. І найтяжче є те, що від цього страждають не лише дорослі, а й діти.
За даними Save the сhildren, щороку через збройні конфлікти у світі гине понад сто тисяч дітей. Причиною смерті стає не так війна, як її наслідки. Діти гинуть від голоду, антисанітарії, відсутності ліків та холоду. А ті, що вижили, уже ніколи не нагадують себе колишніх. Агресія, тривожність, порушення когнітивних здібностей, депресія та наркотики – так часто виглядає майбутнє дорослих, які в дитинстві бачили війну. Отже, перед батьками, психологами, педагогами постає питання – як допомогти дітям, як підтримати їх у скрутну хвилину і водночас як допомогти собі, дорослій людині?
Кризові ситуації діти сприймають по-іншому, ніж дорослі. Вони потребують особливої уваги залежно від віку та місця їх перебування. Діти набагато більш вразливі до негативних наслідків через те, що вони маленькі, соціально та емоційно прихильні до батьків. І саме на батьків покладається одне з найважливіших завдань для допомоги своїм дітям, які постраждали під час військового конфлікту. З метою надання адекватної допомоги потрібно розуміти психологічні особливості дітей залежно від їхнього віку.
Якщо говорити про дітей до 3 років, то діти в цьому віці під час стресу можуть бути дратівливими, можуть плакати, виявляти набридливу чи агресивну поведінку. Вони завжди бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів і потребують фізичної близькості батьків. Фахівці радять батькам під час воєнних дій забезпечити дітям у цьому віці власну присутність та тактильний контакт.
Дещо інші особливості та реагування на військові дії мають діти 4–6 років, які під час стресу найбільше відчувають безпорадність та безсилля. У своїх іграх вони можуть проєктувати дійсність або навпаки – заглиблюватися в себе та не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими. Для них страшно розлучатися з батьками, тому дорослі повинні якнайчастіше бути поруч із дітьми, щоб відчувати безпеку.
Для дітей 7–10 років притаманні такі особливості: почуття провини й неспроможності, злість, фантазії, у яких дитина бачить себе «рятівником» або зациклюється на подробицях події. Для дитини страшно втратити звичне, вона важко пристосовується до змін. У неї все більше виникає думок та питань про смерть, вона досить добре розуміє загрозу, може переживати страх та думає про майбутнє. Тому дорослим необхідно обговорювати з дитиною дійсність, цікавитись її переживаннями та забезпечити їй максимальний комфорт.
Діти 11–13 років. Наближення до підліткового віку – один із найстресовіших періодів у житті дитини. Для її поведінки характерні дратівливість, страх, депресія. Діти можуть вести себе агресивно та не приймати правила. Їм страшно втратити життя, близьких, будинок, звичний спосіб життя. У цьому віці діти розуміють, що відбувається, прогнозують майбутнє, але мінімальний досвід спричиняє тривожність. Батькам треба відкрито говорити про свої переживання, страхи та допомагати дітям відтворювати соціальні зв’язки.
У віці 14–18 років діти виявляють найбільш небезпечну поведінку. Вони бояться втратити себе, своє місце, життя, близьких. Можуть радикально сприймати ситуацію, адже дитина лише стає на ноги, а звичний світ зруйнувався. Батьки повинні розуміти, що підліткам під час війни важливо не брати на себе роль дорослого. З ними треба ділитися досвідом, розмовляти, допомагати знизити емоційну напругу, дати можливість бути природним зі своїми переживаннями.
А що ж ми, дорослі, маємо робити для того, щоб заспокоїти дитину під час війни?
- Важливо пам’ятати правило «кисневої маски в літаку». Для початку потрібно заспокоїтись вам самим. Діти «зчитують» ваш стан, вони відображають ваші емоції.
- Важлива тактильність. Візьміть дитину на руки, обійміть. Скажіть, що ви відчуваєте занепокоєння, але те, що відбувається, є тимчасовим. Тілесність заспокоює, дає почуття безпеки, навіть якщо довкола виють сирени.
- Важливо промовляти правила безпеки, наприклад, не можна підходити до вікон, якщо стріляють тощо. Нагадуйте, до кого дитина може звернутися за допомогою, як поводитись у разі воєнних дій. Учіть з дитиною її адресу, прізвище та вік, імена батьків тощо.
- Важливо дозволити відчувати. Фраза «не хвилюйся, усе буде добре» не заспокоїть дитину. Дайте їй можливість виплеснути емоції. Помалюйте, поліпіть із пластиліну або глини. Психологи також рекомендують грати – у процесі дитина позбавляється всього, що її злякало або призвело до стресу.
- Важливо вигадати свої ритуали. Це можуть бути мрії про майбутній відпочинок – куди ми з тобою поїдемо, коли все закінчиться? Або міркування про те, як виглядає життя інопланетян, усе, що допоможе дитині відволіктися і зменшить тривогу.
- Важливо контейнерувати почуття. Промовляйте та приймайте емоції, які переживає дитина. Наприклад, можна сказати: «Я бачу, що ти лякаєшся гучних звуків. Мені також від цього страшно. Якщо хочеш, можеш поплакати чи покричати. Я буду поруч із тобою».
- Обов’язково поговоріть із дитиною, зберігайте спокій під час розмови. Психолог Катерина Гольцберг на своїй сторінці у мережі «Фейсбук» радить обов’язково поговорити з дитиною про ситуацію, що відбувається. Говорити з дитиною варто дорослому, який найкраще зберігає спокій. При спілкуванні з підлітком дуже важливо навчати його, як правильно фільтрувати інформацію, не вірити у фейки. Під впливом стресу підліткам зараз важко знайти перевірену інформацію про все, що відбувається, і зрозуміти ситуацію, оскільки емоції відключив неокортекс (частина мозку, яка відповідає за логіку).
- Показуйте, що ви надійні. Катерина Гольцберг зазначає, що дорослі мають показувати надійність. Дорослі повинні запевнити дитину, що зроблять усе необхідне, щоб уберегти її від небезпеки. Підкріпити свої слова можна обіймами, проте з підлітками потрібно бути обережними, адже вони можуть сприймати обійми як слабкість.
- Поясніть дитині правила цивільної оборони. У лихоліття дітям важливо пояснити, що вони повинні слухатися старших – учителів, батька, маму, не сперечатись із дорослими та слухати тих, хто несе відповідальність за безпеку. Треба домовитись та навчити дітей, де вони зможуть знайти батьків або інших родичів у разі небезпеки, де ховатися, якщо не буде мобільного зв'язку.
- Поясніть дітям, наскільки важливо бути зібраними та допомагати один одному. Психолог Світлана Ройз зазначає, що під час війни батьки мають пояснити дитині складність ситуації, а також наскільки важливо бути зібраними та допомагати один одному.
Також упоратися зі стресом нам допоможуть такі вправи, які рекомендує Світлана Ройз:
- покладіть руку на живіт приблизно на три пальці нижче сонячного сплетіння і постукайте по цьому місцю;
- потріть кінчик носа;
- натисніть несильно на очні яблука з обох боків;
- якщо є де лягти, ляжте на спину й зробіть рухи ногами, як на велосипеді;
- сконцентруйтеся на диханні – одну руку складіть, як човник, і накрийте нею губи, іншу руку покладіть на живіт. Видих – рука йде до грудей, вдих – рука піднімається до рота;
- змащуйте губи, полощіть рот водою;
- витягуйте якнайдалі язик, ніби намагаючись торкнутися грудної клітки;
- подивіться вправо, не повертаючи голови, якомога далі на 15–20 секунд, потім переведіть погляд прямо, потім подивіться вліво якнайдалі, потім знову прямо;
- розітріть тіло;
- розітріть точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там розташована точка паніки;
- покладіть руки на ребра, відчуйте, як вони під час дихання розширюються, піднімаються;
- розітріть руки, прикладіть до нирок;
- сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дитині потрібно дати виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині легше заснути.
Під час емоційного виснаження відомий психолог Дмитро Карпачов рекомендує таке:
- допомагайте тим, кому можете допомогти. А якщо не можете – не карайте себе за це. Від того, що ви переживаєте за людей, яким не можете допомогти, їм краще не стає, але стає гірше вам та вашій дитині;
- дивіться новини один раз на день. Бажано, коли ваша дитина спить;
- ставтеся до їжі, як до ліків. Збалансоване харчування впливає на нервову систему та реакцію на стрес.
Психолог Катерина Гольцберг надає такі рекомендації відповідно до ваших відчуттів:
- «Не можу заснути. То ридаю, то злість накриває». Психолог каже, що плакати це добре, це можливість пережити розпач.
- «Боюсь лягати спати, бо вночі знову можуть бути вибухи». Психолог радить спати по черзі з близькими, якщо вони поряд. Телефони встановити на гучний дзвінок. Попросити друзів / знайомих розбудити вас, якщо щось відбуватиметься. Варіант від WoMo: якщо живете одні й нема кого попросити розбудити, то поставити будильники на кожну годину-півтори й читати новини. У разі небезпеки – бігти в укриття. Також є варіант відразу ночувати в укритті.
- «Не можу їсти». Психолог каже, що це нормально й не заважає бути пильним.
- «Дитина не поряд, переживаю». Гольцберг радить розмовляти з дитиною телефоном. Ваш голос заспокоюватиме дитину в будь-якому випадку.
- «Накриває тривога мене та дитину». Психолог радить випити теплого молока та їсти солодке. Нині це потрібно й можна робити.
- «Сильна злість, хочеться вбивати». Адреналін від страху. В організмі підвищується кортизол, який потрібен для реакції «Бий чи біжи». Можна щось побити, наприклад, подушку.
- «Мені одному спокійніше, це нормально?». Особливості сприйняття кожної людини свої. Якщо легше без людей, це може бути ваша особиста якість.
- «Завмерла, почуттів немає, емоцій теж». Це реакція завмирання. Для того, мабуть, щоб усе це забути. Допоможе, якщо поплакати. Можна знайти того, хто плаче, та приєднатися.
- «Чим більше роздаю розпорядження, тим більше люди зляться, і я зриваюся на крик». Нині всі сваряться. Усім хочеться спустити пару, але важливо знати, хто є ворогом. Своїх треба берегти. Дихаємо глибоко та знижуємо тональність голосу.
Крім цього, психологи радять зберігати зв’язок з реальністю, коли вам тривожно. Поясніть собі, про що ваша тривога: про майбутнє, яке не настало, або про ситуацію, що відбувається. Періодично звіряйте свій рівень тривоги із реальною ситуацією навколо вас. На все, що реально в цю хвилину викликає тривогу, організм виділяє енергію, яку необхідно спрямувати на: орієнтування в ситуації, пошук вирішення проблеми та дії. Ми всі можемо діяти в межах своїх можливостей для зниження власної тривоги. Також зупиніть зараження чужою тривогою. Не піддавайтеся та не вступайте в розмови, які посилюють паніку, не додаючи ясності. Стежте за власним станом і відокремлюйте його від стану людей, які оточують вас. Допомогти комусь можна тільки якщо зберігається здатність спиратися на себе.
Психологічні техніки, які можна використовувати
для допомоги в екстремальних умовах
- Вправа «3 по 5»
Цей метод допомагає повернути людину в реальність. Для цього той, хто перебуває поруч із біженцем, повинен попросити його:
- швидко назвати 5 кольорів, які він зараз бачить перед очима;
- назвати 5 звуків, які він чує зараз;
- назвати 5 відчуттів свого тіла зараз.
Після таких вправ людина зазвичай повертається в стан «тут і зараз». За потреби можна додатково плеснути в долоні перед обличчям, ніби даючи сигнал.
- Дихання на зворотний рахунок
Цю техніку використовують, щоб зупинити паніку, прогнати страх, узяти себе під контроль. Перше, що необхідно зробити в разі панічної атаки та сильного страху, – заспокоїтися за допомогою техніки дихання на зворотний рахунок.
Запобіжні заходи – безпечне місце.
Краще починати вправу до того, як паніка та страх захлеснули.
Закрийте очі. Починайте глибоко повільно дихати. Щонайменше 10 дихальних циклів. Глибокий швидкий вдих – і повільний видих. Тепер уявіть електронне табло. Із цифрою, наприклад, 50 (узагалі від 10 до 100). На кожен такий вдих та видих цифра на табло зменшується на один. Тобто 50…49…48...47… і так до нуля. П’ятдесят циклів дихання з глибоким комфортним вдихом та повільним видихом. Не робіть дуже глибокого вдиху.
Потім повертайтеся до звичайного дихання. Посидіть трохи із заплющеними очима. Відчуйте своє тіло. Розплющте очі. Результат не забариться.
Залежно від умов можна зменшувати або збільшувати кількість циклів.
- Техніка «Колірне дихання»
Виконувати її треба в спокійному місці, де ви почуваєтесь у безпеці й вам нічого не загрожує.
Перед виконанням завдання треба подумати, який колір для вас є найулюбленішим і асоціюється з усім хорошим, а який – найнеприємніший і пов’язаний із негативними емоціями.
Закрийте очі. Починайте дихати. Вдих і видих. Дихання має стати ритмічним, рівним та глибоким. Вдих і видих. Повітря заповнює ваші легені. Вдих і видих. Далі уявляйте, що повітря, яке ви вдихаєте, пофарбоване у ваш улюблений колір. Вдих і видих. А повітря, що виходить на видиху, пофарбоване в неулюблений колір. Подихайте так, максимально жваво уявляючи, як повітря улюбленого кольору входить у вас і з киснем розноситься по тілу. А повітря неулюбленого кольору збирається з вуглекислим газом і залишає вас назавжди. Головне, щоб вправу виконували в комфортному темпі. Вдих і видих.
Тепер трохи ускладнюємо. На вдиху, коли ви вдихаєте свіже та красиве кольорове повітря, уявляйте, що з ним входить сила, упевненість, енергія, спокій, надійність, а на видиху разом із негарним кольором – страх, слабкість, розпач. Вдих – ви отримуєте енергію, силу, спокій. Видих – видихаєте горе, страх, паніку, злість, почуття провини непродуктивне, смуток тощо.
Час вправи 5–10 хвилин. Потім повертайтеся до звичайного дихання. Посидіть трохи із заплющеними очима. Відчуйте своє тіло. Розплющте очі.
- Вправа «Крик душі»
До цієї техніки можна вдатись у разі, коли душа розривається від агресії, хочеться трощити, робити деструктивні речі, наприклад, убити когось або завдати шкоди собі, кинути виклик Богу. Коли нестримна агресія йде у вигляді лайки, криків, які можуть злякати дитину.
Намалюйте на папері або уявно на долоні зображення, яке символізуватиме те, на що звернений гнів: війна, безпорадність, артилерія противника, образ ворога, ґвалтівника, конкретної людини, до якої ви відчуваєте ненависть. Витягнувши руку й звертаючись до долоні (зображення на папері), прокричіть усі свої почуття кривднику, ударте кулаком у нього уявного чи намальованого.
- Вправа «Поплавок»
Спочатку прочитайте зміст вправи, потім заплющте очі, заспокойтеся й лише тоді робіть її.
Уявіть, що ви маленький поплавок у величезному океані... У вас немає мети, компаса, карти, керма, весел... Ви рухаєтеся туди, куди несуть вас вітер і океанські хвилі... Велика хвиля може на деякий час накрити вас , але ви знову й знову виринаєте на поверхню... Спробуйте відчути рух хвилі, силу вітру, краплі дощу, подушку моря під вами, що підтримує вас. Які ще відчуття виникають у вас, коли ви уявляєте себе маленьким поплавцем у великому океані? Поплавець – ваша душа. Вона може завжди боротися зі стихією та перемогти. Так вона влаштована. І стихія, буря теж не вічна, стихне, буде сонце та штиль. Тягніться вгору. І зрозумійте, що зараз треба вірити та сподіватися, а не зневірятися.
- Вправа «Маяк»
Ця техніка допоможе в тих випадках, коли ви відчуваєте себе беззахисним, вразливим, покинутим, розбитим або перебуваєте у відчаї.
Прочитайте зміст техніки, а потім починайте роботу.
Лягайте або зручно сідайте. Заплющте очі й заспокойтеся. Уявляйте маленький скелястий острів далеко від континенту. На вершині острова – високий, міцно побудований маяк. Його стіни такі товсті та міцні, що навіть сильні вітри, що постійно дмуть на острові, не можуть похитнути його. З верхньої частини вежі взимку та влітку, у хорошу та погану погоду маяк посилає потужний пучок світла, що служить орієнтиром для суден. Маяк попереджає їх, щоб вони не збилися зі шляху. А тепер уявіть себе всередині маяка під його захистом. Нехай на вулиці вирують негода, тайфуни, гради, смерчі, як і зараз у вашому житті, але щоб не відбувалося зовні, ви в безпеці. Побудьте всередині маяку. Відчуйте безпеку, контроль, тепло та захист.
Побудьте в цьому стані 10 хвилин, а потім повільно розплющуйте очі. Тепер можна зайнятися своїми повсякденними справами.
Матеріали, які можна використовувати педагогам та батькам для стабілізації та покращення свого стану:
- Як допомогти дитині пережити стрес. Поради психолога Дмитра Карпачова: https://life.nv.ua/ukr/kids/yak-dopomogti-ditini-perezhiti-stres-pid-chas-viyni-poradi-psihologa-50235212.html
- Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни: https://eo.gov.ua/yak-pidtrymaty-ta-zaspokoity-dytynu-pid-chas-viyny/2022/02/28/
- Психологічний супровід дітей у період військового конфлікту. Соціально-психологічний практикум: https://docplayer.net/70913736-Psihologichniy-suprovid-ditey-v-period-viyskovogo-konfliktu.html
- Особливості соціально-психологічного супроводу дітей, які постраждали під час військового конфлікту: https://naurok.com.ua/stattya-osoblivosti-socialno-psihologichnogo-suprovodu-ditey-yaki-postrazhdali-vnaslidok-viyskovih-diy-70165.html
- Як психологічно допомогти дітям під час війни? 8 порад: https://vctr.media/ua/yak-psyhologichno-dopomogty-dityam-pid-chas-vijny-8-porad-126697/
- Психологічна допомога та підтримка під час війни. Добірка порад та рекомендацій: https://dityvmisti.ua/blog/6727-psykhologichna-dopomoga-ta-pidtrymka-pid-chas-viiny-dobirka-porad-ta-rekomendatsii/
- Психологічна допомога під час війни: http://gati.snau.edu.ua/pidtrimka
- Як надати дитині психологічну допомогу під час війни. Поради для батьків: https://tsn.ua/ato/yak-nadati-ditini-psihologichnu-dopomogu-pid-chas-viyni-poradi-dlya-batkiv-2011867.html
.png)