Олена Дорогавцева, спеціальний психолог, членкиня НПА, керівник Луганського обласного осередку ВГО «Арттерапевтична асоціація»
Від початку повномасштабного вторгнення росії на нашу землю життя українців відбувається в іншому вимірюванні. Тепер, на жаль, ніхто не може почувати себе спокійно та безпечно. Постійне перебування якщо не в ситуації безпосередніх бойових дій, так в інформаційному полі новин потребує від нас опрацювання інших, відмінних від життя в мирі та спокої, навичок поводження та приборкання як власних емоцій, так і допомоги тим, хто поряд.
Тому тема застосування методик з арттерапії, дотримання правил самодопомоги, психологічної гігієни є найактуальнішою не тільки для фахівців допомогаючих професій, а й майже для кожного члена нашого суспільства.
Під час роботи з вимушено переселеними сім’ями та їхніми дітьми спеціалісти підтримують дітей і дорослих, які переживають багато різних емоцій, зокрема печаль, розгубленість, гнів, почуття провини й страх. Може так статися, що психолог працюватиме довгі години та дні, мало спатиме й відпочиватиме.
Ще один негативний фактор полягає в тому, що самі фахівці також можуть бути вимушено переселеними особами або свідками / учасниками травмуючих подій. Тому вкрай необхідним є дотримання психологами, соціальними педагогами, волонтерами, представниками інших допомогаючих професій правил особистої психогігієни та підтримки.
Що потрібно визнати й усвідомити спеціалісту, щоб захистити себе від вигорання:
- ви не в змозі робити все;
- ви не є незамінним;
- ви не відповідальні за все;
- розділяти або змінювати свої навантаження;
- планувати час для відпочинку: відвідувати концерти й вистави, читати книги тощо (якщо є така можливість);
- знайти для себе хобі або згадати, чим ви займались у вільний час раніше;
- дозволити собі насолоджуватися буденними подіями та заносити свої враження в «Щоденник щастя»;
- планувати час із родиною, друзями та дотримуватися цього плану;
- добре харчуватися та не забувати про питний режим;
- виконувати фізичні вправи (найкраще підходять вправи на розтягування або елементарне прохлопування всього тіла);
- організувати належну підтримку й супервізії своєї роботи.
Варто нагадати собі та відслідковувати в тих, хто поряд, які саме прояви поведінки та ознаки мають бути показником, що треба звернутись до фахівця або зайнятись власним здоров’ям.
Тривожні стани в дітей і підлітків характеризуються наявністю страху, занепокоєння, що за своєю інтенсивністю не відповідають обставинам. Такі стани погіршують здатність дитини або підлітка адаптуватися і нормально функціонувати. Тривале переживання тривоги може проявлятися фізичними симптомами.
Ознаки тривожного стану:
- тривале перенапруження (труднощі з концентрацією уваги й з фокусуванням на чому-небудь);
- моторна напруга (тремор, занепокоєння, неможливість розслабитися);
- посилене переживання незрозумілої загрози;
- сильна невпевненість у собі;
- надмірна заклопотаність, постійні побоювання (занепокоєння про майбутні невдачі, відчуття хвилювання з будь-якого приводу);
- ажитація, дратівливість;
- вегетативні порушення (пітливість, прискорене серцебиття, хворобливі відчуття в області шлунку й кишечника, запаморочення, сухість у роті, мокрі долоні).
Одним з напрямів, який ми можемо застосувати для подолання цих проявів та наслідків, є арттерапія. Проте відразу хочу застерегти колег, що навіть у ситуації стійкого травматичного стресу в умовах повної невизначеності та непередбачуваності має надаватися системна допомога засобами творчого самовираження. Треба чітко усвідомити, де пролягає межа першої психологічної допомоги та вже починається саме системна робота.
Говорячи про арттерапевтичні методики, хочу процитувати виступ моїх колег Л. Подкоритової та В. Фримерштейн на ХІХ Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції ВГО «Арттерапевтична асоціація»: «Арттерапія травматичного стресу – це можливість прояву неусвідомленого напруження, яке через артматеріал та процес намагається бути зафіксованим. Малюнок – це наче свідчення існування болю, його реальні втілення.
Придушені символи болю шукають вихід в образах та творчих засобах та, візуалізуючись, дають полегшення та стійкість.
Й артпродукт – це ніби свідчення того, хто вижив, маніфест життя в проявленому болю.
Глина чи фарба – мовчазний субстрат існуючого, що приймає найжахливіше, яке поки не може бути усвідомлено та інтегровано, сховане у вибірковості спогадів про жахи та дає символічне право бути проявленим у безпечному просторі впорядкованого процесу арттерапії.
Вимальовуючи чи виліплюючи травматичний стрес як свідчення, раз за разом ми стаємо приналежні до історії жаху клієнта, кожного разу додаючи інші кольори вже існуючої умовно безпечної реальності, символи усвідомлення, невеличке оздоблення змін, створюючи цілком інший наратив.
Наратив, який уже можна витримати! І цей творчий імпульс повертає до життя!» [1].
Повністю поділяю думку, що для надання арттерапевтичної допомоги постраждалим екологічніше застосовувати гуманістичний підхід (Е. Крамер) та терапію експресивними мистецтвами (Н. Роджерс).
Характерними загальними рисами гуманістичного підходу є:
- обережне ставлення психолога до емоційної сфери, почуття самоцінності людини;
- віра в її власні ресурси розвитку й зцілення; слідування за темпом і вибором клієнта;
- делікатний емпатійний супровід;
- забезпечення спонтанної творчої експресії в умовах фахової підтримки тощо.
Н. Роджерс сформулювала базові принципи свого підходу (Natalie Rogers, 1993):
- Усі люди мають природну здатність до творчості.
- Творчий процес зцілює.
- Особистісне зростання та високий рівень стану свідомості досягаються за умови опосередкування самоусвідомленням, самопізнанням та інсайтом.
- Самоусвідомлення, самопізнання та інсайт досягаються шляхом занурення в емоції.
- Переживання та емоції є джерелом енергії. Ця енергія може бути каналізована, звільнена та перетворена засобами експресивних мистецтв.
- Експресивні мистецтва ведуть нас у несвідоме.
- Різновиди мистецтва взаємопов’язані творчим зв’язком.
- Існує зв’язок між нашою життєвою силою, внутрішнім ядром або душею і сутністю всіх істот.
- Якщо ми подорожуємо вглиб себе, щоб відкрити власну сутність чи цілісність, ми відкриваємо наш зв’язок із зовнішнім світом.
Ураховуючи психологічні та фізіологічні особливості осіб, які пережили емоційні потрясіння внаслідок небезпеки їхньому життю та вимушеного переселення, діалогічна взаємодія фахівця, який надає психологічну допомогу цим людям, має відповідати вимогам гуманістичного підходу. Водночас потрібно враховувати обмеження, які накладають на діяльність фахівця перебування в небезпечних умовах військових дій або вимушеного переселення.
Якщо перейти від теорії до практики, то доречним стане застосування деяких вправ. Почнемо з роботи з підлітками.
Під час роботи з темою тривоги в підлітка психологу важливо приділити достатньо часу саме мотиваційній частині роботи (це дозволить підлітку краще розуміти, для чого він працює над цією темою і що корисного для себе отримає), а також темі психоедукації — надання підлітку докладної інформації про біологічні механізми тривоги зрозумілою для нього мовою. Лише після цього етапу доцільним буде застосування практичних технік та інструментів з подолання проявів тривоги.
Вправа «Карта моїх емоцій»
Карта емоцій — досить популярний інструмент у роботі психологів, який має особливу доцільність у допомозі підліткам.
Суть техніки полягає в тому, що психолог пропонує підлітку створити карту – намалювати кордони певного простору й означити всередині окремі зони: ліси, поля, міста, села, затоки, пустелі тощо. Головна умова: за кожною з локацій має бути закріплена певна емоція, переживання чи емоційний стан (радість, сором, гнів, страх, інтерес, провина, внутрішня сила, самотність тощо; можна використати перелік базових емоцій за Ізардом і додати кілька тих, що характерні для підлітка саме зараз).
Після створення такої карти можна запропонувати підлітку здійснити подорож цією картою, зупиняючись у кожній локації і даючи відповіді на такі запитання:
Наскільки приємно перебувати в цій локації?
Як часто я проживаю ці почуття в реальному житті?
З якими людьми / подіями пов’язані ці переживання?
Як я проявляю ці емоції? Чи хтось із мого оточення помічає їх, коли я це відчуваю? Чи влаштовує мене це?
Чи хочу я щось змінити в цій локації / в цьому переживанні?
Така вправа допомагає підлітку краще усвідомити власні переживання і почуття, подивитися на них «зі сторони», проаналізувати їхні причини та наслідки, отримати можливість більше розповісти про себе, отримати допомогу в роботі з тим чи іншим відчуттям / станом.
Обмеженням до застосування цієї техніки є нещодавній гострий травматичний досвід або наявність психопатологій. В інших випадках ця техніка може бути корисним інструментом для практичної роботи. Треба зазначити, що робота з «ресурсними локаціями» в карті підлітка (зони, де живуть ресурсні стани / почуття) може бути продовжена за принципом техніки «Безпечний простір» [2].
Також пропоную техніки, які підходять для опрацювання з будь-якою віковою групою клієнтів, а також є ресурсними для самодопомоги.
У нас завжди є інструмент, який ми маємо використовувати. Це – наші руки! У всіх сенсах універсальний інструмент!
Ми можемо робити вправи на стабілізацію та розвиток міжпівкульної взаємодії (наприклад, усім відомі «ребро – кулак – долоня»). Або виконувати правою рукою кругові рухи (малюємо коло перед собою), а лівою рукою гладимо себе по голові.
Такі вправи можна застосувати і як розвагу. Особливо вони підходять при роботі з тривожними дітьми. Увага дитини переключається на роботу руками й відволікається від важких думок.
Також власні долоні ми можемо використовувати як мольберт – малювати на них картини, змішувати фарби, робити відтискання на будь-яких поверхнях (папір, великі камені, підлога, стіни).
Ще одна техніка, у якій також задіяні наші долоньки, – розфарбовування.
Спробуйте обвести почергово на одному аркуші паперу спочатку праву долоню, потім ліву. Тепер проговоріть з дитиною або клієнтом, що ліва рука – це минуле, а права – майбутнє. Давай у минулому залишимо всі тривожні спогади, негативні емоції, важкі переживання. Намалюємо їх на «долоньці». Або просто зафарбуємо певним кольором ті пальчики, які відповідають цим відчуттям.
А тепер гарні емоції, наші мрії та сподівання – малюємо на правій.
Для завершення є сенс проговорити, як можуть гарні емоції стати сильнішими. Навіть можна запропонувати клієнту зігнути аркуш вздовж і «перекрити» мріями спогади. У такий спосіб ми можемо навчити дитину / клієнта / себе концентруватись на майбутньому, не «провалюватись» у спогади. Так можна виробити розуміння того, що погані ситуації будуть не весь час. Усе минає і на зміну ночі завжди приходить день. І ми можемо дозволити собі як негативні переживання, так і позитивні.
Це дуже важливо зараз. Тому що в ситуації «завмирання», «застрягання» ми не дозволяємо собі радіти, відчувати щастя. Навіть інколи може з’явитись відчуття провини за позитивні емоції. Проте ми маємо собі та клієнтам повернути повноту відчуттів.
Ще одним застосуванням образу долонь може бути створення аплікацій. Обведіть долоньки дітей різного віку на будь-якому папері (якщо немає кольорового, підходить крафтовий, газетний, із зошиту) і зробіть спільну аплікацію. Назву та тематику можна обрати за настроєм групи – «Дерево майбутнього» (при наклеюванні кожен промовляє власну мрію), «Місце мого затишку» (що для нас може створити затишок навіть поза власною домівкою), «Крила янгола» (що нас оберігає, захищає).
Таку роботу, звісно, можна виконувати як у групі, так і особисто. Але тоді треба зробити багато «долоньок». До речі, «долоньки» не обов’язково вирізати ножицями. Іноді їх просто може не бути. У такому випадку ми просто обриваємо зайвий папір. Це також діє заспокійливо.
Не треба забувати й про масаж кистей рук! Як відомо, при стресі наше тіло ніби «завмирає». І саме через роботу руками і з руками ми можемо знизити цей ефект.
Вправи можуть бути найрізноманітнішими. Від простого потирання долонь до складання пальців у мудри.
Мудри (із санскриту) – це особливе положення рук, що відновлює порушення в енерго-інформаційному обміні шляхом впливу на енергетичні потоки в нашому організмі.
Зв'язок з пальцями допоможе:
- відновити запаси енергії;
- захистити себе від емоційного й психологічного пресингу людей;
- заспокоїтися і розслабитися;
- налаштуватися на успіх і перемогу;
- стимулювати кровообіг;
- позбутися від втоми;
- знизити рівень депресії;
- нормалізувати емоційний і психічний стан;
- вирівняти енергетичне поле;
- урівноважити енергії Інь і Янь [4].
І наостанок хочу звернути увагу на декілька порад з проведення тренінгів та занять. Це допоможе вам уникнути зайвих хвилювань та забезпечити найбільш безпечний простір для роботи.
1. Тренінг або заняття доцільно проводити в умовах відносно безпечної і стабільної ситуації і жодним чином у фазі гострої кризи.
2. На початку роботи групи з’ясувати, чи немає в когось з учасників актуальної травматичної ситуації, зокрема нещодавньої втрати, загрози життю, насильства тощо.
3. Якщо ви працюєте в групі, доцільно проводити тренінг разом з котренером (навіть під час ресурсного заходу в когось з учасників може спрацювати той чи інший тригер хворобливих, травматичних переживань; тоді один з тренерів має працювати з групою, інший – за необхідності – працює на стабілізацію учасника/ці).
4. Під час обговорення творчого продукту робити акцент потрібно саме на позитивних, ресурсних сторонах творчого продукту. Доцільно уникати глибинного аналізу й акцентування на потенційно складних в емоційному плані моментах, які можуть бути спостережені арттерапевтом, щоб не зашкодити учаснику/ці і не ретравматизувати його / її.
5. Перед проведенням символдраматичного мотиву з метою забезпечення максимальної екологічності роботи доцільно дізнатись про досвід учасників у методі кататимно-імагігативної психотерапії, докладно пояснити майбутній хід роботи (релаксація, імагінація, обговорення), а також про відчуття та стани, які можуть виникати в процесі імагінації, проговорити правила безпеки у випадку виникнення неприємних відчуттів – відкрити очі, активно порухатись, пройтись по кімнаті, продихатись, максимально активізувати тіло [2].
Отже, психічне здоров’я кожної із цих названих категорій осіб має свою специфіку й потребує свого аналізу та визначення спеціальних методів і технологій його збереження та підтримки. Саме тому сьогодні відбувається навчання наших психологів «на марші» як на основі підходів, розроблених зарубіжними психологами, які мають досвід роботи у воєнних умовах, так і на основі аналізу досвіду роботи вітчизняних психологів, набутого в нашій країні протягом місяців війни [3].
Література
- Простір арттерапії: місце особистості в часи суспільних трансформацій : матеріали ХІХ Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції (м. Київ, 17–18 червня 2022 р.) / [за наук. ред. О. Л. Вознесенської, О. М. Скнар]. Київ, 2022. 203 с.
- Подкоритова Л., Фримерштейн В. Особливості проведення ресурсного тренінгу «крила без меж» під час війни. Матеріали ХІХ Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції (м. Київ, 17–18 червня 2022 р.). С. 29–31.
- Карамушка Л. М. Психічне здоров’я особистості під час війни: як його зберегти та підтримати : метод. рекомендації. Київ : Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2022. 52 с.
- МУДРИ. Енергія на кінчиках пальців. URL:http://innovation-technology-kadukalo-elena.blogspot.com/2018/03/blog-post_68.html (дата звернення: 25.06.2022).
.png)