Наталія Столбун, методист кафедри управління освітою Луганського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (м. Сєвєродонецьк).
Війна внесла свої негативні корективи в життя багатьох українських родин. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють ці дії державні чи приватні установи, що займаються питаннями соціального забезпечення, суди, адміністративні чи законодавчі органи, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Зараз виникає багато питань щодо захисту прав та інтересів статусних дітей, тобто дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Також слід зазначити, що іноді відбувається порушення прав дітей будь-якої категорії у зв’язку з воєнним станом. Саме тому для вирішення питань соціального захисту дитини законодавчі нормативно-правові акти потребують коригування, доповнення та аналізу з урахуванням сьогодення. Виникає чимало важливих проблем у сфері сімейних правовідносин тощо.
Питання щодо процедури надання статусу дитині
Від початку запровадження воєнного стану понад 10 мільйонів людей вимушені були покинути свої домівки: 6,5 мільйона ‒ у межах країни, 3,9 мільйона виїхали за кордон. Більшість із цих людей ‒ жінки та діти. ЮНІСЕФ повідомляє, що понад половину українських дітей ‒ 4,3 мільйона із 7,5 ‒ вимушені були покинути свої домівки через війну. І ці цифри не остаточні.
Тисячі дітей залишаються сиротами, утрачають зв’язок з рідними та потрапляють у складні життєві обставини. Маленькі українці потребують особливого захисту, надання підтримки й турботи. Завданням кожної громади є максимальне забезпечення захисту прав дітей під час воєнного стану. І не лише своїх, місцевих, а й тих, хто приїжджає до громад у пошуку прихистку з територій, які окуповані або де тривають бойові дії. Водночас під час евакуацій і переїздів, унаслідок бомбардувань або боїв діти можуть загубитися, утратити батьків, приїхати в інший населений пункт без дорослих. Ситуації під час війни можуть бути різними. Із цього питання відбулись ключові зміни в законодавстві у сфері захисту прав дітей в умовах воєнного стану, у процедурі надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, особливостей виїзду дітей за кордон.
Нагадаємо, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»:
- - дитина-сирота ‒ дитина, у якої померли чи загинули батьки;
- - діти, позбавлені батьківського піклування, ‒ діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов’язаним з відсутністю відомостей про їхнє місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також діти, розлучені із сім’єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов’язків з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, у районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі й стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти;
- - особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ‒ особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування.
Під час дії на території України надзвичайного або воєнного стану діти, які залишилися без батьківського піклування, зокрема діти, розлучені із сім’єю, тимчасово влаштовуються до прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. У разі загибелі батьків або їх зникнення, дитину влаштовують до прийомної родини та дитячих будинків сімейного типу на загальних підставах з призначенням виплати державної соціальної допомоги.
Також статус дитини, позбавленої батьківського піклування, може отримати дитина, у якої загинули батьки або невідоме місце їхнього знаходження, або вона втратила зв’язок з рідними. Підтвердженням цього може бути довідка ЖЕКу, заява до правоохоронних органів про розшук зниклих, свідчення людей з місця подій. Головне – не залишити дитину саму в біді, тому достатньо одного із зазначених документів. У разі, коли свідоцтво про смерть або загибель батьків відсутнє або смерть чи загибель батьків не зареєстрована, дитина отримує статус дитини, позбавленої батьківського піклування, до моменту документального підтвердження смерті або загибелі батьків. Після припинення або скасування надзвичайного або воєнного стану статус дитини повинен бути підтвердженим чи спростованим за процедурами та на підставі документів, передбачених законодавством.
Питання перетину кордону дитиною
Велика кількість питань виникає з приводу перетину кордону дитиною. Хто може вивезти дитину за кордон під час воєнного стану? Дитину може супроводжувати один із батьків, баба, дід, повнолітній брат, сестра, мачуха, вітчим або інша особа, уповноважена одним з батьків.
- Для виїзду в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітнього брата, сестри, мачухи, вітчима мають бути наявні документи, що підтверджують сімейні зв’язки супроводжуючої особи з дитиною (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо).
- Нотаріально посвідчена згода одного з батьків на виїзд дитини за кордон потрібна у випадку виїзду дитини в супроводі особи, яка не є одним із її батьків, бабою, дідом, братом, сестрою, мачухою або вітчимом. Завірити довідку можна в органах опіки та піклування органів місцевого самоврядування.
У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану виїзд за межі України дітей, які не досягли 18-річного віку та не належать до категорії дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, зарахованих до закладів різних типів, форми власності та підпорядкування на цілодобове перебування, дітей, улаштованих до сімей патронатних вихователів, здійснюється в супроводі особи, уповноваженої керівником відповідного закладу / працівником закладу, який його заміщує, або органом опіки та піклування чи військовою адміністрацією, у супроводі патронатного вихователя, який здійснює догляд за дітьми, за наявності:
- паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України) / документів, що містять відомості про особу, визнаних Держприкордонслужбою;
- наказу директора закладу / установи, де проживали / перебували діти, або особи, яка його заміщує / рішення органу опіки та піклування чи військової адміністрації про виїзд дітей за межі України або рішення органу опіки та піклування чи військової адміністрації / наказу служби в справах дітей про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя.
Після прибуття дітей на місце тимчасового перебування за межами України супроводжуючі особи зобов’язані протягом одного робочого дня звернутися до консульської установи України в країні перебування для взяття дітей на консульський облік. Консульська установа протягом одного робочого дня зобов’язана через МЗС поінформувати Нацсоцслужбу про взяття дітей на консульській облік.
Щодо перетину кордону статусними дітьми державою внормовані та доповнені «Правила перетинання державного кордону громадянами України», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57, змінами щодо особливостей перетину державного кордону в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану (пункти 2‒1, 2‒7).
А саме:
- Діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, які не досягли 18-річного віку та проживають або зараховані до закладів різних типів, форми власності та підпорядкування на цілодобове перебування, можуть виїхати за межі України в супроводі законного представника або іншої вповноваженої ним особи та за наявності таких документів:
- паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України) / документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону;
- наказу директора закладу / установи, де проживали / перебували діти, або особи, яка його заміщує / рішення органу опіки та піклування чи військової адміністрації про виїзд дітей за межі України або рішення органу опіки та піклування чи військової адміністрації / наказу служби в справах дітей про влаштування дитини до сім’ї патронатного вихователя;
- письмового погодження за підписом голови або заступника обласної військової адміністрації (засвідченого печаткою) про дозвіл на виїзд за межі України дітей, погодженого з Нацслужбою. Таке погодження може надаватися за допомогою електронних засобів зв’язку. У разі неможливості отримати таке погодження обласної військової (військово-цивільної) адміністрації дозвіл на виїзд за межі України дітей за запитом директора закладу / установи, де проживали / перебували діти, надає Нацсоцслужба, про що повідомляє Мінсоцполітики протягом одного робочого дня з наданням відомостей про дітей, супроводжуючих осіб / особу, державу остаточного перебування;
- запрошення установ, організацій різних типів та форм власності, які вповноважені державою щодо остаточного перебування дітей або органами місцевого самоврядування такої держави на здійснення заходів щодо прийому та супроводу дітей з інших країн. У запрошенні зазначається держава остаточного перебування дітей, кількість та категорія дітей, умови їх перебування, відповідальна організація, яка буде супроводжувати дітей протягом усього періоду їх перебування за межами України, гарантії щодо повернення дітей на територію України.
- Здійснюється виїзд за межі України в супроводі одного із законних представників за наявності письмового погодження служби в справах дітей за місцем звернення чи служби в справах дітей обласної військової (військово-цивільної) адміністрації на виїзд із зазначенням держави остаточного перебування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, які не досягли 18-річного віку, які:
- улаштовані на виховання та спільне проживання до прийомної сім’ї;
- улаштовані на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу;
- перебувають під опікою, піклуванням за рішенням органів опіки та піклування;
- перебувають під опікою, піклуванням за рішенням суду.
Питання всиновлення дитини
Історія скалічених війною дитячих доль сколихнула українське суспільство та породила щире бажання огорнути турботою і захистом кожну дитину, яка залишилася без батьківського піклування під час воєнного стану.
Чи можна всиновити дитину під час війни в Україні? Як узяти дитину з дитячого будинку? Ці та багато інших питань виникають на тлі воєнного стану. Відповідно до ст. 51 Конституції України, дитинство, материнство, батьківство охороняються державою. Українське законодавство усталено внормовує понятійний апарат та категорії дітей, які потребують підтримки й захисту. Водночас в умовах війни з’явилися нові визначення груп дітей, що потребують допомоги:
- діти, які залишилися без батьківського піклування;
- діти-сироти;
- діти, позбавлені батьківського піклування.
До категорії, які залишилися без батьківського піклування під час воєнного стану, належать:
- діти, батьки яких загинули (свідоцтва про смерть відсутні), та відсутні близькі родичі;
- діти, батьки або близькі родичі яких не виходять на зв’язок або перебувають у місцях активних обстрілів, під завалами, поранені в лікарнях.
Також спрощується процедура влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку та піклування родичів.
Велика увага приділяється питанню всиновлення. Це є однією з пріоритетних форм влаштування дитини. Діяльність з усиновлення впроваджується вповноваженими державою органами та посадовими особами. Не допускається провадження діяльності з добору та передачі для всиновлення дітей від імені та в інтересах громадян, які бажають усиновити дитину, отримання та передача будь-яких відомостей про дитину, документів щодо неї іншими особами. Забороняється будь-яка діяльність з усиновлення з метою отримання прибутків. Усиновлення дитини, яка не перебуває на місцевому обліку дітей, що можуть бути всиновлені, у службі в справах дітей не допускається. На облік беруться діти-сироти, діти, позбавленні батьківського піклування, діти, батьки яких дали згоду на всиновлення. Пакет документів щодо всиновлення готується та подається до служби в справах дітей за місцем реєстрації потенційних усиновлювачів, громадян України, які мають бажання всиновити дитину, та взяті на облік до служби в справах дітей як кандидати в усиновлювачі. Висновок про доцільність і відповідність його інтересам дитини видається особисто кандидатам в усиновлювачі під розписку для подання його до суду та подальшого вирішення питання всиновлення в судовому порядку.
Останнім часом засоби масової інформації та соціальні мережі активно поширюють заклики щодо термінового всиновлення дітей, які втратили батьків унаслідок війни Росії проти України. Такі оголошення є порушенням прав дитини та чинного законодавства. Наслідком таких дій є адміністративна та кримінальна відповідальність.
Уряд схвалив рішення щодо контролю перебування та переміщення дітей, яке:
- запроваджує облік інформації про дітей, які тимчасово переміщені (евакуйовані) на території України, де не ведуться бойові дії, або за межі України;
- забезпечує доопрацювання Єдиної інформаційно-аналітичної системи «Діти» для ведення в ній відповідного обліку;
- забезпечує захист інформації, що міститься в інформаційно-аналітичній системі «Діти».
Якщо ви хочете допомогти дитині, можна скористатися чат-ботом «Дитина не сама»
https://vysh.gov.ua/chat-bot-dytyna-ne-sama-tse-resus-dopomogy-dityam-u-voyennyj-chas/ .
Його можна використовувати, якщо:
- бажаєте тимчасово прихистити дитину у своїй родині;
- ваша дитина загубилася;
- знайшли дитину без супроводу дорослих;
- маєте інші питання стосовно дітей.
.png)